Ліричні етюди

В тумані

Сивим туманом місто сповите.
За кілька метрів не роздивитись
Вже жодних обрисів у імлі,
Немов немає більш на землі
Нічого. Все, що було реальним, -
Обсяги, форми, кути і грані-
Ніби розтануло у густому
Мареві білому і вогкому,
Що поглинає усе довкола,
Мов замикаючи вічне коло
Із невідомості й безнадії.
І ця безвихідь немов снодійне.
Даремний спротив. Змагає втома
Мороком сонним важким свідомість.
І вже байдуже, чи щось зосталось
У світі справжнє. Останній спалах
Ясного світла в вікні навпроти
Згасає. Губиться. Лиш на дотик
Вгадати можна знайомі риси
Крізь непроглядну густу завісу.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1218 в Різне
#266 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 06.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись