Ліричні етюди

Сховатися від світі і від себе...

Сховатися від світу і від себе
Душа все прагне в тиші лісовій.
Вдивлятися крізь віти в сиве небо,
Змережене сплетінням верховіть,
З яких вже листя майже облетіло,
Лягло під ноги килимом м'яким.
Якби ж мені у нього взяти силу,
Щоб відродитись рястом весняним!
Якби ж могла і я струсити втому,
Мов лист пожовклий, зі слабких плечей.
Якби ж шум вітру зболену свідомість
Заколисати здатен був. Оцей
Уявний ліс, притулок заповітний,
Якби ж він міг сховати від життя!
Мереживом химерним голі віти
Сплелися, мов колючі відчуття
Моїх страхів, жалів, стереотипів,
Гірких думок, безсиль і безнадій.
У падолист до ніг старої липи
Лягти б, заснути пам'яті моїй...

Валентина Дрегваль

Подобається

#1215 в Різне
#265 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 06.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись