Ліричні етюди

Як хочеться сховатися у безкрай...

Як хочеться сховатися у безкрай!
В просторий степ у хвилях ковили.
В бездонні очі з старовинних фресок
У древніх храмах. Від усіх жалів
І втрат тяжких знайти далеко звідси
Не порятунок, просто забуття.
Той дивний спокій, що дарує відстань
Неподоланна грішним почуттям.
Згубитися. У травах чи в туманах,
Чи в безвісті - однаково мені.
Душа, давно загублена в оманах,
В ілюзіях, в химерах, метушні
Людській чужа. Пливе за течією,
Шукаючи в словах останній сенс,
І байдуже, що станеться із нею,
В які світи незнані занесе...

Валентина Дрегваль

Подобається

#1221 в Різне
#266 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 06.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись