Ліричні етюди

Моє дитинство, назавжди заховане...

Моє дитинство, назавжди заховане
В калачиках, поросле споришем.
Довірливе, наївне, незіпсоване.
Мої самотні забавки з м'ячем.
Загублена у середмісті вуличка
Неквапно бігла у глибокий яр.
Ох, як же там гулялося! Як булочки
По три копійки смакували там,
Намащені варенням зі смородини,
Яка росла в бабусинім садку.
Як навесні мій погляд заворожував
Двір буйним квітом яблунь і бузку.
Узбіччя всі рясніли абрикосами.
Збирали й їли просто із землі...
Там не було асфальту. І в некошеній
Траві петрові батоги цвіли.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1594 в Різне
#371 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 07.08.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись