Ліричні етюди

За вікнами всю ніч...

За вікнами всю ніч тихенько плакав дощ.
Асфальт і камінь стін так спрагло ту вологу
Поглинули. Увесь бетонний сірий товщ
Пожадливо вбирав жадану прохолоду,
Тамуючи свій жар. Омита зелень лип
Й каштанів вздовж доріг мов наново вродилась
І тішить око знов, мов навесні, коли
Бруньки на гілочках заледве розпустились.
Усе мов ожило, умившися дощем,
Набрало свіжих сил і знову прагне жити.
І в серці ніби теж вже звичні втома й щем,
Зневіра і страхи дощем у безвість змиті.
Звичайний літній дощ, а мов жива вода!
І вабить знов життя, і квітнуть знов надії.
Всі спогади сумні минулому віддам.
То вже його скарби. Я жити далі мрію.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1227 в Різне
#263 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 06.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись