Ліричні етюди

Душа моя! Коли б ти заніміла...

Душа моя! Коли б ти заніміла!
Зійшла на пси! Заклякла! Щоб уже
Не мусила шукати слів, безсилих
Те невимовне висловить. Адже
Живеш в словах. Нічого, окрім віршів,
Не наскладала протягом життя.
Самим багатослів'ям тільки й грішна.
Одним-одна. То й канеш в забуття,
Свій скарб єдиний в зошитах полишиш
Нікому не потрібний. Бо рука
Не здійметься спалити. Пишеш, пишеш.
А задля чого? Істина гірка
Давно тобі відкрилася. Одначе
Слова зринають знов із глибини.
Некликані. Непрохані. Ти й плачеш
Уже словами більше, ніж слізьми.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1218 в Різне
#265 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 06.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись