Ліричні етюди

Безлюдне плесо потопає в тиші...

Безлюдне плесо потопає в тиші
Іще не справжній, ніби грозовій.
Кленове листя вітерець колише,
З кульбабок обдуває білий стрій,
Пустуючи. Така пора чудова.
Хоч вже в повітрі відчуваю жар
Близького літа млосний, аж медовий,
Що ніби струменить із сірих хмар,
Які нависли низько над водою.
Весна вдалася щедра на дощі.
І причаїлось, мов перед грозою,
Все, навіть смуток десь на дні душі.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1229 в Різне
#263 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 06.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись