Ліричні етюди

Ранкова тиша

Ранкова тиша. Розум ще поволі
Звільняється з-під влади млосних снів.
А за вікном квітневий ніжний сніг
Пелюсток білих опадає долі.

Весна буяє. Кличе геть за стіни
Будинків сірих у квітучий рай.
Здається, я б змогла весь небокрай
До денця випить, наче келих пінний

Вина п'янкого. Нездійсненні мрії
Упитися вщент чистим і ясним,
Щоб в жилах грала знову кров весни.
Але чи здатен трунок той розвіять,

В душі, хоч п'яній зовсім, до нестями,
Глевкий дурман непевності й страхів?
Мені так тяжко виринати з снів
В реальність, навіть всіяну квітками...

Подобається

#1217 в Різне
#265 в Поезія

Відредаговано: 06.05.2024