Ліричні етюди

Цей білий сон. Магнолія цвіте...

Цей білий сон. Магнолія цвіте.
Повітря повне невловимим чаром.
Всі клопоти буденні то пусте.
Душа уп'ється квітом, мов нектаром.
Тендітне диво ніжної краси
Вже сиплеться під ноги пелюстками.
Одвічну жертву часу віддаси,
Щоб і на той рік тішитись квітками.
Нечутно й швидко облітає квіт.
Кудись спішать байдужі перехожі.
Чого ж мені ввижається, що світ
Спинитись має, ніби заворожений
Цим білим дивом? Вже воно мина.
Розвіє вітер і розтопчуть люди
Платки ті ніжні. То не новина.
Ще рік мине, і все так само буде.
І я прийду. У спогади, у сни,
Загублені в красі цій швидкоплинній.
Милуюсь цвітом кожної весни
Із відчуттям безвинної провини.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1219 в Різне
#266 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 06.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись