Мов наяву. Камінні скіфські баби Німі, незрушні. Обрії горять В огні світанку. Темряви незграба Клубочиться. Немов якийсь обряд Жертовний править. Вогнище палає Над виднокраєм. Жде свої дари. Я незабаром щось таке дізнаюсь, Побачу, втямлю... Не злякаюсь гри Тіней зловісних у палкій заграві. Я прочитаю знаки потайні. А вітер хвилі ковили ласкаві Під ноги котить весело мені. То музика мов прочиняє браму В давно минуле. Ледве сходить сніг, Безкраїй степ знов пророста списами Кіннота скіфська мчить в лихий набіг.
2.
А може, то я та жертва, Що мала в огні згоріти Кривавих світанків? Вмерти, Щоб в шелесті трав ожити І шепотіти ніжне, Стелились тобі під ноги. Приверзеться ж! Степ засніжений, Не видно ніде дороги. Блукаю, в імлі гублюся. Не знаю, куди і звідки. Я, може, тобі наснюся, Як дивна блакитна квітка, Що квітне в купальські ночі І вабить до себе мрії. У тебе бездонні очі, Суворі, сталево-сірі. Вдивлялась би в них довіку. Здолати несила чари. У серце мов впала зірка. Зірвалася зі Стожарів. Я тільки й живу тим світлом. Шукаю висот незнаних. Безладні шепчу молитви, Як безпробудно п'яна Якимсь відчуттям непевним, Приреченим і пророчим. Чекаю чогось даремно, Сотаю безсонні ночі, Сплітаю безладні рими. Кудись безпорадно рвуся. На скроні лягають зими, Я ж жити ніяк не вчуся.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
