Ліричні етюди

Життя минає. Сплива невпинно...

Життя минає. Сплива невпинно.
Згасає серце, немов жарина
На попелищі остиглім чорнім.
Розчарування завжди потворні.
На щастя більше нема надії.
Та вабить досі краса. І мрії
Знов спалахнуть і пощезнуть димом.
Бо що я вмію? Сплітати рими
В самотній тиші? От тільки й хисту!
А час шукає конкретних змістів.
Плечей могутніх, міцного духу.
Й не потребує тонкого слуху
Що вирізняє найменший шерех.
Як лист паде. Коли хвиля в берег
Мільярдом крапель щомиті б'ється.
Коли стеблинка до сонця пнеться
Крізь міць асфальту. Їй світла треба.
Душа живе, поки прагне неба, -
Сягнуть над хмари, до зорь, у вирій,
І в шанс щасливий несхитно вірить.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1221 в Різне
#261 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 06.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись