Ліричні етюди

У шумі хвиль...

У шумі хвиль шукаючи розрад,
Йду берегом. Мені від себе втеча.
Дається тяжко. Чутно кожен шерех.
Магічні жовті вогники горять
Квіток русальних. Тихо сходить вечір.
І срібний присмерк огортає берег.

Й здається, що ось-ось із глибини,
Порвавши килим жовтого латаття,
Русалок зринуть тіні непрозорі.
Сплітатимуть вінки на мілині.
Й під місяцем водитимуть завзято
Танечне коло. Падатимуть зорі

У темну воду. Може, це із них
На ранок проростають жовті квіти,
Що ваблять око серед тихих хвиль.
Русалчин цвіт. Царівни водяні.
Тут ціле плесо рясно ними вкрите.
То й маряться дива тут без зусиль.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1218 в Різне
#265 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 06.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись