Ліричні етюди

Амнеріс

Палка, принадна, горда. Уся - вогонь і пристрасть.
Й тривога потаємна: кохає іншу він!?
Розкриє таємницю чужу підступна хитрість.
А може, краще зовсім не відати її?

Бо спалить горду душу ревниве божевілля.
Ти ж так його кохаєш! Вже майже був твоїм...
Нема кого винити, - сама в усьому винна!
Одне фатальне слово, - і зникло все, мов дим.

У розпачі безсилім, забувши всяку гордість,
Неначе пташка, б'єшся. Ридаєш і клянеш.
Впав, наче камінь, вирок. Здавило тяжко горло.
І цей тягар нестерпний ніколи не мине.

Багатство, влада, врода. А він обрав нерівню.
І гору взяв над серцем твоїм нестримний гнів.
Благай тепер над склепом, єгипетська царівно,
Жаданого спокою в безжалісних богів.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1222 в Різне
#261 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 06.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись