Ліричні етюди

Нехай життя зависло у повітрі...

Нехай життя зависло у повітрі
Й непевність страхом душу розтина, -
У сквері ген магнолїї розквітлі
Красуються. А значить, знов весна
Йде по землі. А з нею - і надія
На краще й вороття у звичний світ,
Де знову будуть здійснюватись мрії
Й навіки зникне цей тривожний гніт.
І будеш ти. І буду я. І інші.
Щасливіші. Мудріші. І чудні.
Тужливі знов сплітатимуться вірші
Про все, що не судилося мені...

Валентина Дрегваль

Подобається

#1216 в Різне
#265 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 06.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись