Ліричні етюди

Кружляють знов сумні й невідворотні...

Кружляють знов сумні й невідворотні
Думки про будні, про невпинний час.
Про те непереборне і порожнє,
Що непомітно знищує всіх нас.

Про вічний біг мурашника людського,
В якім немає місця для висот.
Про слово, що втрача чесноти слова,
Пусте і дріб'язкове від турбот

Отих щоденних. Побут і робота.
Дрібна і неминуча метушня,
Яку не можна кинути на потім,
Щоб в небо задивитись на півдня.

Неефективно. Дивно. Непрактично.
Бо ж мусиш мчати. Досягать мети.
А небо зачекає. Небо ж вічне!
Одна біда: на жаль, не вічна ти.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1222 в Різне
#261 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 06.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись