Ліричні етюди

Говорила ...

Говорила, ніби шила оксамитом
По найтонших в світі сорочках
Візерунки розмаїті днів прожитих.
Чула смак солоний на устах, -

Сліз чи поту? А можливо, й крові?
Всякого траплялося в житті.
Зблякли очі. Посивіли скроні.
Все не те. І всі уже не ті.

І нема кому уже і слухать
Тої мови лісовий струмок.
І безсила безборонна туга.
Поспішають. Їм не до розмов.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1211 в Різне
#265 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 06.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись