Ліричні етюди

Голод

Горе. Голод. Голо-голо-голо
По льохах, засіках і коморах.
Вовком виє вітер в димарі.
Стогін долинає до зорі.
Жах та й годі. Безпорадна, гине
Під чобіттям нелюдів Вкраїна.
Ні зернини, ні стеблини, ні...
І в очах голодних гаснуть дні.
В серці -холод. Скрізь - суцільне лихо.
Спорожнілі хати хилять стріхи.
Небо блідне з болю і скорботи.
Вітер скиглить, мов дитя голодне.
Сел примари. Як кричить в них тиша!
Там страшну колиску смерть колише.
І кістки, мов дзвони, б'ють на сполох.
І нема рятунку. Горе. Голод.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1222 в Різне
#261 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 06.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись