Ліра

Цвіт бузку

Ось уже і бузок розпустивсь,
Обабіч кручених доріг,
А мені так і ніхто цих квіток,
Піднести не міг.

Не міг чи не хтів – яка уже різниця?
Адже скоро я, прогулюючись містом,
Зірву собі тих пару гілок,
Аби усмішка світилася моїм обличчям.

Нарешті настане і мені чарівне життя!
Серед множинності травня і цвіту бузку,
Від якого вже дерево гнеться —
Лиш так я своє щастя віднайду.

Подобається

#4754 в Різне
#1118 в Поезія

Відредаговано: 30.03.2024