Вони зібрались в різних місцях, за різних обставин, в різних проміжках часу. Зібрались ліпити. Інших варіантів дій просто не було.
Багно підсмерджувало. Тільки іншого ресурсу не існувало взагалі.
Деколи вони не розуміли, що роблять. Дехто з них не розумів для чого. Хтось намагався не ліпити, але й ця дія була лише процесом ліплення. Хтось смиренно закочував рукави та старанно ліпив й ліпив.
В кожного було якесь своє багно. Виключно особистісне. В когось більш липке, а в когось менш смердюче. Тільки багно все одно було багном.
Хтось починав з навколишнього. Дехто зразу приступав до самоліплення.
Хтось намагався перекинути своє багно іншому, а дехто в інших їх багнюку забирав.
З часом щось зліплене з багна звичайного оживало та насичувало чи навколишнє, чи щось внутрішнє чимось незвичайним.
Багнючий час. Час ліпити. Хоч й з багна…