Четвер почався для дівчини стандартно. Підйом, сніданок і збори в школу. Вчилась вона досить не погано і проблем з вчителями не було, але вимогливій мамі цього було мало.
—Мі, не забувай, що сьогодні контрольна з математики,—почала мама,—Памʼятай, що навіть якщо ти добре знаєш тему, треба все повторити ще раз. І одягни світлу рубашку і чорні штани, не хочу знову бачити ці розтягнуті футболки.
—Так, мам,—тихо відповіла дівчина, ховаючи книгу у рюкзак.
—Не затримуйся після школи,—додала Інна Василівна, готуючи бутерброд чоловікові на роботу.—Спершу навчання, а потім друзі і розваги. І зверни увагу на хімію, це профільний предмет, а вчителька в тебе прискіплива.
Міа рефлекторно кивнула, не сперечаючись і подумки зітхнула—мама знала, як перетворити найзвичайніший ранок на перелік настанов і правил. Вона пригадала що в школі майже ні з ким не спілкується. Була єдина подруга Аліна, з якою вони сиділи за однією партою. Дівчина перевелася в клас Мії на початку навчального року. Ця дружба трохи розбавляла одноманітність шкільного життя і робила дні менш самотніми.
Зайшовши в свою кімнату щоб взяти телефон Міа залізла за ключами в кармани кофти в якій вона вчора гуляла і натрапила на запальничку Алекса..
—Чорт, забула віддати,—прошепотіла Міа.
—Що там в тебе,—мама непомітно підкралася ззаду. Про особисті кордони вона, здавалося теж нічого не чула.
—Мам, та нічого, ключі шукаю,—дівчина швидко сховала запальничку в рукаві рубашки і на ходу взуваючись вибігла з дому.
Перед входом до школи Міа зустріла Аліну, і вони разом зайшли в будівлю.
—Як твої справи? — запитала Аліна, легко обійнявши подругу.
—Та все по-старому, нічого нового… — знизала плечима Міа. Про вчорашнього знайомого вона поки що вирішила мовчати.
День минув спокійно, хоч і не без напруги — на одному з уроків писали контрольну з математики. Після занять дівчата дійшли до зупинки, ще трохи поговорили і, попрощавшись, розійшлися в різні боки. Міа ж поспішала додому, стискаючи в руці запальничку і відчуваючи легкий запах копченої ванілі і табака.
Вдома зробивши всі домашні завдання дівчина вирішила все ж таки написати новому знайомому і домовитись про наступну зустріч.
Міа відправила повідомлення:
Привіт! Це Міа. Вчора було приємно погуляти з тобою)
Через кілька хвилин прийшла відповідь:
Привіт, Міа! Мені теж було приємно. Сподіваюся, не проти, якщо ще колись прогуляємось?
Міа швидко набрала:
Звісно, не проти. Коли тобі зручно?
Алекс відповів майже одразу:
Може, цієї суботи? Погода має бути гарна.
Міа відклала телефон на стіл і на хвилину закрила очі, намагаючись осмислити свої відчуття. Вона швидко відкрила чат і ще раз перевірила повідомлення:
Субота звучить чудово. Може, зустрінемось біля того скверу, де ми гуляли вчора ввечері?
Через кілька секунд телефон завібрував:
Так, домовились! О 18:00?
До кінця навчального тижня нічого особливого не відбувалося, Міа чекала на суботу.
#779 в Молодіжна проза
#208 в Підліткова проза
#6006 в Любовні романи
#1422 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 30.11.2025