1

Міа непомітно вислизнула через вікно у своїй спальні. Дівчина була у старому чорному худі мерчу улюбленої співачки, потертих джинсах і кросівках які встигли прийняти форму її стоп. Їй хотілося провітрити голову—думок було надто багато. Їй було сімнадцять, і вона все ще ходила до школи, у десятий клас. Але останнім часом Міа відчувала, що однокласники живуть іншими життями, які не були схожі на її власне. Вона була серед людей, але почувалася самотньою. Куди йти вона не знала, але відчувала лише одне: треба зʼїбатися як надалі. Вдома як завжди сварилися батьки і загалом було морально важко, тож рішення піти погуляти прийшло саме собою. Надягнувши навушники і включивши улюблений трек, підлітка глибоко вдихнула аромат травневої ночі, але її обпік знайомий різкий запах аміаку і паленої гуми. Довге темне волосся вибивалося з-під капюшона і лоскотало щоки, темні очі, в яких завжди світилася втома.

Родина дівчини мешкала в невеликому місті на сході України. Район був затишним — вузькі вулички з приватними будинками, городами й виноградними арками. Тут завжди було тихіше, ніж у центрі, хоча звуки великого міста все одно долітали здалеку — гул доріг і відлуння нічних компаній. Місто стискали заводи і виробництва тому про чисте повітря тут давно забули.

Міа йшла пустою вулицею, і тільки її кроки порушували тишу травневої ночі. Десь у вікнах будинків горіло світло, десь здалеку лунав гавкіт собак, якій рвав нічну тишу. Вийшовши на безлюдні вулиці району дівчина вирішила закурити. Вона іноді брала сигарети у батька, не боялася що він помітить. У свої сімнадцять вона виглядала старшою за свій вік: бліда шкіра з синцями під очима, ніби вона постійно недосипала. Kоли дівчинадістала коробку Мальборо, виявилося, що запальнички немає—мабуть, забула вдома. Вона перевірила кишені ще раз, перевернула коробку в руках, але марно. Дим залишився лише уявними. 

—От курва…,—стиха промовила Міа, ніби боючись що на пустій вулиці її хтось почує. Настрій несподівано змінився, розхотілося гуляти і слухати музику до світанку як це було вже багато разів. 

І тут крізь музику в навушниках позаду почувся звук кроків, що наближався до неї. Міа напружилася — ніч раптом перестала здаватися спокійною. Серце прискорилося, а в животі з’явився холодний клубок страху. Вона мимоволі стиснула коробку сигарет у руці й прислухалася: чужі кроки ставали дедалі виразнішими у тиші нічної вулиці.