Розділ 5

    Лист обірвався, а у Петра тремтіли руки. На другій стороні була описана історія Павла і його знайомства з відьмою Елізабет. Він читав уривками то лист, то історію, намагаючись, як пазли, скласти усе докупи. Тремтячими руками відкрив ноутбук і ввів фразу "Талідомід". Екран видав десятки зображень скалічених дітей, а вікіпедія відкрила страшну правду цієї фармацевтичної трагедії. Він лише один з тих нещасних дітей, що народилися по всьому світу, їх не сотні, їх тисячі, цих невинних скалічених доль. І до цього причетні його батьки, а особливо мати. Хто вона, як не відьма? 

    Вона думала, що демони служать її, а це вона служила їм, виконуючи їхню місію. Петро раптом збагнув, для чого демонам ловити людей, для чого їм потрібні не просто душі, але і самі люди. 

  "Для того, щоб полювати на невинних, вбивати їх ще ненароджених, а, якщо не можна вбити, то покалічити. Їх ціль одна: обманути, вкрасти, вбити. Для цього їм потрібні люди. Демони розділять з тобою твій успіх, але ти будь готовий розділити з ними пекло," - занотував Петро. 

    Він відчув огиду, але не до своїх скалічених ніг, що більше нагадували ласти. До них він відчував огиду все життя, але не сьогодні. Сьогодні він відчував її до жінки по імені Елізабет, яка сама того не бажаючи, була його матір'ю. 

    На звороті листа Петро знайшов адресу Павла, його батька. Як виявилося, той помер у 2019, в той же день, коли був написаний лист. У закинутому домі він знайшов багато старих фотокарток. На світлинах були все автомобілі, розкіш, популярність, лиш не було одного - щастя. Елізабет і справді була такою красивою, як писав Павло. Ангел з диявольською душою. По слухам Петро з'ясував, що той орден існує і досі. Та розшукувати не став, а навіщо? 

   У тій закинутій хаті він знайшов ще один аркуш, на якому було продовження історії. Петро не знав, чому його батько так і не вклав цей аркуш у конверт.

Текст із знайденого аркушу:

    Елізабет померла, коли їй було всього 61. Невідома хвороба підкосила її. І хоч у неї були зв'язки по всьому світу і вона мала доступ до найпровідніших препаратів, проте ніщо їй не допомагало. Вона згасала день за днем. По ночам її турбували приступи невідомої болі, що роїлися десь в голові. Її вік відповідав її вазі, вона практично нічого не їла і лише цілими днями чи то молилася, чи читала якісь заклинання. Та ніщо не могло її врятувати, навіть її орден, навіть її демон.

   Зрештою у 1994 році вона все ж померла. Але вона ще застала той час, коли її імперія, під назвою СРСР, розвалилася у 1991. З того часу все пішло коту під хвіст: гроші, слава, популярність, вплив. А потім і її здоров'я, а потім і вона сама…

###

   Петро прожив все життя у самотності, у тихій самотності. Адже він ніколи не чув жодного слова через те, що у нього не було вух. Він ніколи не біг крос на фізкультурі, бо замість ніг у нього незрозумілі кінцівки, чимось більше схожі на плавник. Він був сином відьми, але сам одержимим не був. Він остерігався цього, адже досліджував багато чого, але ніщо не дало йому стільки відповідей, як один лист із минулого. Лист, який був написаний його батьком. Лист, який дав відповідь на найважливіше для нього запитання. І це запитання було, не хто його батьки. Не чому саме він. Цим запитанням було: "Чому демони ловлять людей?" І відповідь на нього була у листі із 2019 року.

Дякую, що дочитали). Якщо вам сподобалася історія відмітьте її будь ласка зірочкою або поділіться враженнями у коментарях. Підпишіться на автора, щоб не пропустити нових історій) Дякую.