В чому сенс?

За пару днів близького спілкування Алекс дізнався майже все, що хотів. Тепер він почувався спокійніше. Бо Кішка на своє щастя ніколи не бачила вбивць. Лише мерців. Це дозволяло йому діяти так, як він планував. А ще... гарантувало дівчині безпеку... 

Малій банально пощастило. Адже йому довелося б прибрати її... 

Ловець же йому сказав прямо - одного разу доведеться робити вибір: казати правду про себе, чекаючи на реакцію, змінювати місто та документи або... усувати певних людей, які можуть щось запідозрити, відчути... 

Хлопцеві ідея вбивства невинних не дуже подобалася. Але він чудово розумів, що в цієї гри є деякі не дуже зручні й приємні правила. І головне з них - залишатися інкогніто, та не попадатися правоохоронцям. 

Якось Алекс задав Ловцеві питання: чи є гріхом те, що вони роблять? Що буде далі, колись, після Кінця? Той посміхнувся, й сказав, що це не те, чим треба перейматися. Але хлопець час від часу замислювався: хто керує процесом, і чи не закінчиться все покаранням? Можливо не зараз, і навіть не за кілька років. Але не буває безкоштовного сиру. Завжди з тебе спитають за все, що ти зробив. А всі балачки про Шлях... Можливо, вони лише для самовиправдання, а все, що вони роблять - неправильно зроблений вибір? Питань, як завжди, було набагато більше, ніж відповідей. 

Цікаво, хто зробив цю дивну систему, де є вбивці, провидці, мисливці і ще купа різного народу з особливою долею? Коли ти живеш в сучасному світі, ти не віриш в маячню про деміургів чи якесь таємне товаристов бо зна кого. Ти розумієш, що є конкретні люди, які розповсюджують певні ідеї. В тому числі - дуже дивні. Щоб правда загубилася серед числених теорій змови. 

Правда в його історії була лише одна - здібності. Але їх він отримав не від богів, чи демонів, а від природи. Алекс розумів - вірити Ловцеві чи ні - справа така. Можливо, цей мужик і сам не знає всієї правди. Бо розуміти повну картину зі своєї колокольні складно, а іноді й зовсім неможливо. 

---

- Малий, ти розумієш, яка твоя головна задача? - спитав його якось Ловець.

- Вбивати? 

- Ні. 

- Не попастися копам?

- Це все базові речі. Головне в твоєму житті зараз і завжди - не поїхати дахом в процесі. Бо багато хто не витримує. 

- Чому?

- Тому, що вбивати людей "по роботі" не зовсім нормальна справа. Тому часто в солдатів після війни кукуха від'їжджає. Кілери та кати - теж специфічні люди. Тебе світ породив для того, щоб виконувати роботу женця. І ти маєш постійно тримати це в голові. Ти не надлюдина, не бог, а працівник. Тебе обрали на цю посаду, так би мовити. Помітили, і спостерігають, як вправно ти це виконуєш. 

- Хто помітив? Хто спостерігає? Нахера воно їм треба? Чому вся ця історія виглядає, як не дуже якісне кіно категорії "Б". Тільки взагалі без спецефектів і жодного відомого актора? 

Обличчя Ловця не змінилося. Він сів на старий стілець, та дістав пачку цигарок. 

- Нам це знати не треба. Що менше знаєш, міцніше спиш. І менше розкажеш, якщо впіймають. Питання безпеки є всюди. Навіть в цій напівмістичній херні, яку ти назвав фільмом.