Наша служба...

«У життя є тільки одна характеристика - швидкоплинність».

Охріненно філософський напис на стінці сортиру привернув увагу Алекса. Він затримав погляд на ньому ще на секунду, перетравлюючи кілотонни прихованого автором сенсу. І видав коротке «херня».

Минув рівно місяць з моменту його першого бойового хрещення. Менти так і не змогли зрозуміти, що сталося. Бандюгани, мабуть, теж. Принаймні, хвоста за собою хлопець не помічав.

Новий товариш часом нагадував, що час готуватися до наступного подвигу. Але сам хлопець не поспішав. Він усе ще згадував, як через кілька годин після першого разу його наздогнало. Спочатку довго колотило, як за температури. Потім довго і болісно рвало, немов зжер найдешевшу шаурму на привокзальному ринку. Попускало години чотири, а потім Алекс ще добу просто лежав пластом і вив у подушку. Хрін його знає, що це - нерви чи особливості роботи... Ловець відмахнувся «буває», не вважаючи за потрібне пояснити, що відбувається. 

-------

Мент курив п'яту. Або навіть шосту. Він сам збився з рахунку, скільки недопалків встиг втопити в чашці з-під кави, що пліснявіє. Якого хера саме на його території з'явився цей любитель нестандартної мокрухи?

Дивні часи настали. Коли одночасно існують культи, таємні товариства, корпорації з власними кілерами, купа спецслужб, що полюють на когось. І, зрозуміло, психи-одинаки.

Роздуми перервав телефон. Дзвонили з управління.

Ще один жмур. Цього разу просто у своєму особняку. 

У Терентьєва було приблизно ніхуя на виконавця. Чому він так назвав убивцю? Тому, що нутром відчував - у цього мудака є хтось, хто дає наводки та інше. Тому, що занадто все чітко і точно. Сумнівно, що одна людина збирає всю інфу на жертву. Ні, не те, щоб це було неможливо... просто щось усередині говорило: їх двоє.

На  місці вже працювали експерти. Колега коротко кивнув, і звернувся до Терентьєва:

- Тут камер же дохера. Охорона скрізь. Як лівий тип зміг просто прийти, закласти заряд і піти?

Поліціянт оглянув розворочений сральник, посеред якого валялися останки власника елітної резиденції.

Експерт, який збирав матеріали, щедро розкидані всюди, коротко відповів:

- Напевно свої ж і грохнули.

Терентьєв кивнув. Хоча мав певні ідеї щодо цього. 

---

Пророк 

Алекс гортав блокнот із потенційними галочками послужного списку «женця». Один із пунктів був позначений знаком запитання. Кілька слів закреслено. Запитати б ловця, та той з'являвся дедалі рідше. Казав, мовляв, учень має проявляти більше самостійності. Круто, але коли ти джун, іноді треба запитати тімліда... Що ж... Більше ініціативи? Хрін з тобою. Буде ініціатива.

У будівлі старого ДК Профспілок смерділо дешевим тютюном, сечею і ще чимось, важко розпізнаваним. Можливо, тут і наркоту варили. Алекс вирішив, що його ця інформація мало хвилює. Куди цікавішим був черговий персонаж. Самопроголошений посланець Бога на Землі, який зібрав навколо себе секту з кількох сотень послідовників. Традиційно - більша частина - дівчата. Далеко не всі досягли повноліття. Та що їх усіх так тягне на малоліток? Що перший, що цей...

Балаклава слухняно обволокла фізіономію. Балон із фарбою зручно облаштувався в кишені курточки. Акумуляторний будівельний пістолет - на саморобній кобурі. Усе готово до свята. Залишилося тільки дочекатися, коли винуватець торжества залишиться один. 

Чекати довелося довго. Якраз тому, що парочка дівчат затрималася після богослужіння... Коли і вони звалили по домівках, хлопець тихо відчинив двері і увійшов. Перший цвях прилетів кудись під коліно. Після чого точний і щільний удар у щелепу вирубив горе-пастора.

Хрест, намальований на стіні, виглядав, можливо, не дуже рівним, але цілком симпатичним. Із принесених парафіянками квітів Алекс зробив імпровізований вінок, який і поклав на голову «пророка».

Той прийшов до тями прямо в процесі фіксації до стінки. Якщо він і планував косплеїти месію, то вже точно не в такий спосіб... Тому спробував закричати.

Алекс прицілився в область мошонки:

- Не раджу шуміти. Бо буде ще болючіше.

Страх. Він давно не бачив такий чистий і щирий страх в очах дорослого дядька. Ось, буквально десять хвилин тому його догоджали дві баби, які вважають мужика намісником Бога, а зараз його в прямому сенсі розпинають.

- Ти не розумієш, що твориш, щеня! Я длань Господня! 

- Одразу дві помилки в слові «срань», - відповів Алекс, прибиваючи другу руку до стіни. - Тобі ребра зламати чи канонічно спис у серце?

Страх в очах жертви читався дедалі виразніше. Він майже відчувався в повітрі. Густий, тягучий, як гарячий шоколад. Цікаво, який він на смак?

- Вони помстяться за мене! Хахахахаха.... Вони помстяться... - не договорив пророк, захлинаючись болем.

Хлопець ударив так, щоб зачепило легеню і серце.

- Тсс... Насолоджуйся останніми митями свого сраного життя.