Частина 4: Легенди та балади

Текстова версія розділу

Нижче наведено текст з ілюстрацій для зручного читання.

Чому у лісі дуже темно

Чому у лісі дуже темно, чому немає грибожаб?

Куди поділись тропіколі, куди пропав магічний шлях?

Куди поділися дерева, які росли аж до небес?

Що сталося з тобою, моя земле?

Хто захотів скривдити тебе?

Це культ розкинув свої лапи,

Щоб загарбати всіх нас.

Створіння їхні, мутатонти,

Не мають жалю та поваги до природи.

Настав той час, коли потрібні ми своїй землі,

І наша битва скаже все:

Хто з совістю і з любов'ю до природи,

А хто отримає від нас за все!

Пустеля не тільки назовні

Чарує красою і спритністю тіла,

З дитинства поживши у тяжкій журбі,

Знедолена дівчина з лезом в долонях...

Закортіло їй дуже пізнати цей світ.

Знайшовши собі спільноту по духу —

Для бідних спасіння, для знаті повчання, —

Не може так бути, поки ми тут є,

Що бідні без хліба, а в магнатів є все!

Минали роки та йшли місяці,

Ми, як зазвичай, крали в бридоти,

Але не було вже такого запалу —

Все більше багатство лишали собі.

«Нечесно, неправда, не може так бути!» —

Кричала собі у своїй голові.

Та сама дівчина, що так закортіла

Пізнати цей захопливий світ,

Зібравшись з думками, сказавши їм все:

Що більше не робимо ми, як бажали,

Що більше немає честі в очах,

Є тільки лиш бруд і тягар на душі!

Отримавши у відповідь лиш тільки сміх

Від друзів, з якими була всі роки,

Сказавши від себе і знявши клеймо:

Що побачимось ми, і настане той час,

Коли мій кинджал зустрінеться з вашим!

Покинувши все і залишивши клан,

Почала поринати в нове життя.

Там світ Етернхольт, там замок Тенсей,

Там нові можливості наших ідей,

Там є тропіколі, там є грибожаб,

Там місце є для гідних людей.