.9.

   Сильний удар збиває чоловіка з ніг і Марк приземляється на підлогу й перевалюється на спину. Його очі спалахують, а брови здіймаються від подиву до гори, на таку бурхливу реакцію з боку Дейвіда. Одразу ж піднявши вгору руку, він зупиняє охоронців, які вже почали бігти у наш бік з усіх сторін і тепер завмерли в нерішучості. Його губа була розбита, з неї сочилась густа темно-вишнева кров. Облизавши рану, він шкіриться від солонуватого присмаку.

   – Дейвід, – пищить Кейсі.

   Він обертається на звук, але дивиться на мене. Нищівний погляд його карих очей спалює живцем, вишукаючи у моїх відповідь, але знаходить тільки розширені зіниці повні жаху та страху. Кейсі підбігає і хапає його руку оглядаючи синці та дмухаючи на збиті кісточки. В останнє він дивиться на неї, потім переводить повний болю погляд на отетерілу мене. Ситуація підкошує його. Похитнувшись він робить півкрок назад, вириває руку, якою відвів мене на спину і тримав позаду і яку я від жаху стиснула, мов лещатами, і вибігає геть з готелю. Кейсі не вагаючись біжить за ним. Я стою паралізовано, не розуміючи чому я знову у центрі подій.

   Коли кроки віддаляються і нарешті затихають десь на бруківці нічної вулиці, отямлююсь. Переводжу погляд на сидячого на підлозі усміхненого Марка.

   – Що щойно сталося?

   – Навіть не цікаво як я себе почуваю? – Імітує ображений тон чоловік.

   – Якщо чесно, то тобі пощастило, що ти на підлозі, бо лежачих не б'ють. – Приходячи до тями, повільно вкриваюсь рум'янцем. Оглядаю чоловіка у моїх ніг і дістаю вологу серветку зі сумочки. – Я ще не до кінця вирішила на що ти заслуговуєш: на милість чи може варто ще трохи досипати.

   Марка тішать мої слова, а я нахиляюсь біля нього і вказівним пальцем огорнутим вологою серветкою, протираю кров'янисту цівку біля кутика губи. Затамувавши подих він стежить за моїм виразом обличчя і різко хапає за зап'ястя, зупиняючи мої рухи.

   – Я не очікувала на такий розвиток подій і тим паче на таку бурхливу реакцію від усіх. Не знаю, що маю робити. Навіщо ти мене поцілував? – Переводжу погляд зі своєї руки на нього. Сердячись і шкодуючи його одночасно.

   – Насправді, я давно хотів це зробити. – Не відпускаючи руку і погляду відповідає чоловік. – Я вже казав, що ти відрізняєшся від мого оточення. Ти мені сподобалася ще на першій зустрічі. Твоя зухвалість, запальність, самостійність, особистість. – На секунду він затихає переводячи подих і очі перебігають на мої вуста. – Тому, перепрошувати за поцілунок не буду. Ця солодка мить коштувала синця. – Від його приємних слів пришвидшується кровообіг в організмі. – І я не здивований, що у мене є конкурент, але… – заминається Марк, – я не очікував, що він настільки закоханий у тебе.

   Не знаю, що бентежить мене більше: одкровення про почуття Марка чи Дейвіда.

   – Навіть, якщо так, хіба це чесно? – Він здивовано підіймає брови. – Я ніби іграшка у кінці якогось змагання, чекаю поки ви вирішите кому я дістанусь.

   Все-таки образа дає про себе знати. Хоча дихання й пришвидшується, намагаюся зберігати спокій і контроль над своєю поведінкою. У цей час, Марк відпускаючи мою руку, різко встає. Здригаюсь, коли він різко нахиляється простягаючи руку та сліпуче посміхаючись.

   – Мені прикро, що я про це не подумав, і готовий загладити свою провину. Прямо зараз підійде?

   Підморгуючи, він тягне мене за собою за руку, не реагуючи на мої слабкі намагання її вирвати. Ледве переставляючи ноги й тим самим пригальмовуючи рух, з підозрою оглядаю чоловіка.

   – Нічого такого, обіцяю. – Кидає через плече. – Не треба на мене так скоса дивитися, просто я ду-у-уже хочу кави. Ти ж складеш мені компанію? – Риторично запитує він, бо моя відповідь нічого не змінить. – Нічне місто, має бути приголомшливим.

   Я б хотіла заперечити, але нічого путнього на думку не спало. Тим паче для чистоти експерименту треба перевірити свої відчуття й у цьому напрямі. Марк дуже милий і мені з ним весело і комфортно. Як по-іншому визначити та зрозуміти, що саме я до нього відчуваю?

   У найближчій кав'ярні ми замовляємо каву та кульки семли. Виявляється, це традиційна місцева страва. Це десерт: сама кулька зроблена з повітряного тіста і наповнюється мигдальним кремом, а зверху прикрашається збитими вершками. Забравши ласощі й напої ми пішли вулицями куди очі дивляться.

   Гуляючи вузькими вуличками серед затишних будинків чи прогулюючись широкими проспектами без великих хмарочосів – душа тріумфує. Ми багато розмовляємо про архітектуру, дивуємося розміреному, спокійному темпу життя європейців. До того, що сталося раніше, ми не повертаємося. Чоловік більше не намагався тиснути чи зменшувати дистанцію, за що йому окреме дякую.

   Через декілька годин, коли на вулиці стає геть темно, а ноги гудуть від приємно проведеного часу за прогулянкою, на годиннику стрілки вже перетнули північ. Поволі повертаємося назад до готелю. Я вже закохана у місто. Воно зачаровує ще більше, коли знайомишся з ним особисто, а ці казкові старовинні будинки та вулиці не залишать байдужим нікого. Ще деякий час обговорюємо захоплення Стокгольмом, допоки не добираємося до ліфта, що нагадує про ще один дивний епізод, який хотілося б прояснити.

   – Марку, а хіба президентський номер не пентхаус?

   – Так, а що? Ти хочеш зайти помилуватися краєвидами? – З запалом дивиться на мене чоловік.

   – Не хочу тебе розчаровувати, та мене цікавить інше, – примружую очі дивлячись з підозрою. – Що ти робив у мене на поверсі?

   Прямо на очах чоловік змінюється в обличчі.

   – Недаремно, мені впало це в око, тут однозначно щось нечисто. Давай викладай все як є і нічого не вигадуй.

   Важко зітхаючи та ховаючи погляд, як спійманий на гарячому злодюжка, розповідає.

   – Я тут заради тебе.

   – І що це має означати?

   – У п'ятницю мені зателефонувала дівчина, представилася Кейсі й запропонувала влаштувати тобі сюрприз. Я не зразу зрозумів, що до чого, вона розказала, що ви подруги, й тобі дуже сподобалися квіти, тож я вирішив чому б і ні. Єдине ти не знаєш, що я тут буду, тому я маю вигадати правдоподібну причину для своєї присутності. Я дуже хотів побачитись, тому одразу й прилетів. Того разу я йшов до тебе, але ми трохи розминулися, проте я встиг наздогнати тебе у ліфті. Я не хотів брехати, але... побоявся сказати правду.