.2.

   Наступний ранок зустрічаю у новому світі, подарованому на ці вихідні. Після перельоту я дуже втомилася, але моєму щастю немає меж. У мене затишний номер у сонячному кварталі неподалік від океану. Якби над головою не висів дамоклів меч у вигляді роботи, то ці вихідні були б найкращими, за вже досить великий період часу, який я провела без відпусток.

   Першочергово треба прийняти душ, щоб змити втому. У мене не так багато часу, щоб витрачати його на сон, відіспатися можна буде й удома… коли-небудь. Тож розклавши речі першої потреби, зібравши й під'єднавши до мережі wi-fi ноут, біжу нашвидку до ванної кімнати для 10 хвилин релаксу, переодягаюсь і берусь до роботи.

   Нік, як і обіцяв, переслав всю надану по відділах звітність, але її ще треба упорядкувати. Також треба проаналізувати економічні показники виробництва, тенденції розвитку ринку, скорегувати стратегію фінансового розвитку, систематизувати дані, визначити важливі економічні показники, відзначити, що спрацювало, а що ні та скласти прогнози на наступний рік. Голова йде обертом. Поки зберігала отримані файли прийшла відповідь, що Нік готовий працювати скільки необхідно і мені тільки треба сказати, що йому робити. Тактовно відмовляю, хоча до роботи братися не дуже хочеться й його допомога в принципі не була б лишньою. Це все мило, проте занадто відповідально. Тим паче якщо сама не зроблю, не буду впевнена в цифрах і все одно доведеться переробляти. Як не крути, це мені потім аргументовувати й захищати свою роботу. Визираю у вікно на заповнену сонцем вулицю. Зважую варіанти та вирішую для початку трохи розвіятись, подивитися місто і збадьоритися. Сто відсотків буду шкодувати про це рішення, втрачу декілька ночей сну і буду вся в милі до вівторка за цю свою слабкість. Проте я так давно не була у відпустці, тим паче у такому шикарному місті, що кожна клітинка тіла, просто й відкрито, саботує будь-які потуги налаштуватися на роботу. Кінець кінцем я все ж приїхала на відпочинок, хоч і на короткий. А вже потім, зі свіжою головою, знову порину у вир формул і цифр.

   Легкий мейк, шовкова сукня небесного відтінку, шкіряні чорні сандалі на мотузочках і я відкрита до нових вражень. Сумка, гаманець, ключі, темні окуляри… і з дитячим захватом, мружачись від яскравого сонця, виходжу на залиту світлом вулицю.

   Це було просто неймовірне місто. Звичайно, я б ніколи не погодилася залишити Нью-Йорк, але цей ковток свіжого повітря саме те, що мені зараз конче необхідно. Попри ранню годину, вулиці наповнює величезна кількість людей, більшість з яких спортсмени, але є багато відпочивальників, таких як я. У цілому складається враження наповненості, людяності, проте тут зовсім інший темп життя. Хоча люду багато і вони дуже активні, та тут легкість і розваги висять аж у повітрі. Ролики, скейти, скутери, музики, танцюристи… щасливі обличчя, посмішки й сміх, розслаблені пози… все навколо налаштовує відкласти справи. Хоча, можливо, таке уявлення складається тільки на узбережжі та тільки у мене.

   Мої роздуми перериває звук бурчання, який долинах зі шлунку.

   "Здається, я зі вчорашнього дня нічого не їла за тією біганиною. Було б непогано десь підкріпитися". Озираюсь навколо у пошуках відповідного місця. Недалечко від мене, серед пальм, розташувалася затишна кав'ярня, куди я і попрямувала.

   Пробігшись очима по меню, замовила круасан і чашку кави з великою кількістю аерозольних вершків. Сьогодні мені не до правильного харчування. Зайнявши столик у вікна, почала розглядати інтер'єр і відвідувачів. Я полюбляю озиратися навколо і дивитися хто мене оточує. Спостерігати за їхніми діями, звичками, уподобаннями. Ми настільки усі різні, але водночас у нас дуже багато спільного.

   Мою увагу привертають яскраві листівки, які акуратно лежать на кожному столику біля рекламок пропозиції тижня. На брошурці описане якесь молодіжне свято, щось на кшталт "Екватор літнього сезону". Я не вдавалася в подробиці, але відмітила важливі для себе пункти: музика, велике багаття і ГОЛОВНЕ, дійство відбувається на березі океану.

   "Це точно варто моєї уваги, але спочатку огляну місто", – вирішила я і закінчивши з трапезою знову влилася у потік людей. Цілісінький день ходила пішки вуличками, милувалася краєвидами та яскравістю життя, яке тут б'є ключем. Надвечір, добираюсь до пункту призначення, по дорозі заскочивши в бакалію і придбавши пляшечку вина. З самого початку не планувала зависати у натовпі з усіма.

   Коли я прибула, вечірка була у самому розпалі. Як і обіцяла листівка, посеред пляжу палахкотіло величезне багаття. Недалечко був розміщений діджейський пульт, а музика була настільки гучною, що всередині все вібрувало. Величезна кількість напівсп'янілих молодих людей, впритул один до одного, ритмічно погойдуються у такт звукам. Та мені зовсім не хочеться до цього натовпу. Тут дуже класно й атмосферно, проте у мене не той емоційний настрой. Тому проходжу повз цю тусовку в пошуках місця, де можна побути наодинці й насолодитися солоним бризом океану.

   Пробираючись крізь масу людей я мимоволі починаю їх розглядати. Особливу увагу привертає блондин. Він був центром деякого мікрокосму, хоча просто стояв спираючись на свій байк і пив пиво. Навколо нього витанцьовували молоді тіла вигинаючись у гарячих танцях. Дівчата в коротких міні злетілися як метелики навколо світла ліхтаря. Кожна намагалася привернути бодай крихту його уваги.

   Якимось магічним чином, він повертається у мій бік. Вловлюючи мій пильний погляд, його пухкі губи вигинаються у хижій посмішці, а рука з пивом салютує в знак привітання.

   "А він привабливий й вміє привертати увагу." – Але залишивши його без відповіді, почала далі пробиратися ближче до берега. Не помічаючи, як уважно він слідкує за моєю траєкторією. Відійшовши на метрів сто від багаття, мене поглинула напівтемрява ночі.

   "Яка неймовірна краса." – Розкидаю руки в сторони на зустріч прохолодному вітру і закриваю очі. Нарешті в голові зникають усі думки і я чую шум хвиль. Це саме те, що я сподівалася тут зустріти: вода переливається й виблискує від високих полум'яних язиків багаття; музика, яка заглушає душевні тривоги й вимикає відчуття реальності, переносячи мене у вир ефемерного затишку; безмежний простір океану, який відкриває уяві безмежну кількість можливостей. Тут я відчуваю свою цілісність, бо поруч немає нікого. Це моя найефективніша боротьба з неприємностями. Моя медитація, мій дзен, мій метод подолання перешкод.