2

І побалакали... Донька ображено нагребла гречки і пішла їсти в свою кімнату зі своїм другом планшетом. Невдовзі подзвонила її мати Тамара і стала жалітися, як важко їй дається обробляти город, доглядати домашнє господарство... Чуючи це вкотре, Лора гортала фейсбук-сторінку і час від часу вставляючи: «Ага, ого, нічого собі». Неслухаючи нічиїх порад, баба Тамара садила на одну себе городини, що не знала де її подіти. Полуниця посохла від сонця, помідори почорніли, а цибуля погнила. Принципово не беручи нічого від матері, Лора хотіла спонукати її садити менше. Але Тамара роздавала урожаї сусідям, колишньому чоловіку і своїй сестрі Наді, яка приїжджала машиною, щоб поїсти в неї супу і затарити багажник свіжими овочами. В свою чергу Надя віддавала сестрі прострочені продукти свого власного магазину.

Промалювала частинку картини (скільки встигла) захоплена процесом Лора не почула, як приїхав з роботи чоловік з молодшою донькою, яку забрав з садочка.

• Ми вже вдома, проспівала мала Ноа, – хочу їсти!
• Що, в садочку не годували?
• Годували, але вже давно, – менша переодіваючись стрибала то на одній нозі, то на іншій і врешті заскочила до батька на спину. Гречка з молоком смакувала Ноа на ура.

Після обіду дівчата розклали по підлозі різні за розміром і формою іграшки, як на базарі. Он слон з жиерафом, там ягнята пасуться, а в грузовику сидить свинка Пеппа та її друзі. Час від часу сестри сваряться, Ноа хоче, щоб гра йшла за її правилами, а Яна ображається, що менша керує... Ніякого спокою, а Леон ще намагається працювати, а потім лягає на диван «почитати» і спить, доки Ноа на живіт не плюхниться з розгону. Татова, балувана доня, якій все дозволено.

Після обіду Лора з чоловіком пили каву і дивились фільм про середньовіччя. Вона прасувала одяг, а він лущив горіхи на вечірній періг до чаю.

Традиція сімейного вечірнього чаювання тривала більше десяти років. Він заварював великій глиняний чайник зеленого чаю, вона різала теплий пиріг, а діти розкладали печиво. У кожного була своя кольорова чашка з блюдцем. Раніше смажили до чаю тости, доки тостер не накрився від старості...

Ще чай не допили, як Ноа почала вкладатись з подушкою на підлогу. Рано вставала, рано і лягала. Леон брав її на руки і ніс у кімнату, там за традицією читав їй п'ять віршиків, так як років. Мала хитро мружила очі, а потім засинала, але варто було батьку піднятись з ліжка, як вона відкривала оченята, хапала його за руку і вмощувала зручніше і ближче до себе.

Одна спить, спокій... Він пише статтю, вона підбирає і редагує фото. Спати пішла вже  старша. І дочекавшись тиші Леон налив по бокалу вина і сів з дружиною додивлятись фільм. Потім душ, м’яка запашна постіль... В обох промайнула думка ще не поспати годинку, як на порозі з іграшкою в руці стояла Ноа... Леон заніс її назад, але через п’ять хвилин вона прийшла знову і вже лишилася до ранку розкинувшись зіркою на батьківському дивані.