Розділ ІІІ. Остання зима

Півроку для близнюків та їхнього нового друга пролетіли непомітно. Одну пору успішно замінила інша, а другу третя. Перші корінці їх майбутньої непохитної дружби пустилися у середині літа, зміцніли, та стали не розлий вода за якусь лише осінь. А взимку вони перетворилися ледь не на справжню родину, вже розуміючи, що цей зв’язок, мабуть, вже ніколи не зможе стерти ніщо, та лише смерть когось із них зможе змусити їх забути один одного.

За ці місяці активних спілкувань, Лорейн та Лерой вже відсвяткували свій сьомий день народження, а Беліал хоч і не ідеально, але вивчив мову королівства  Елдевон, звідки були родом близнюки, та зміг трохи про себе розповісти більш детально. Лорі за для більшого комфорту гостя у їх компанії, у відповідь почала вчити саме його рідну мову, цим вшановуючи та дякуючи за старання старшого.

Як виявилося, Беліал був абсолютно не звичайною дитиною тринадцяти років. Він являвся особистим слугою та найкращим другом другого принца сусіднього королівства Шакар, Еніда Ішхакара, який перебував на разі у дипломатичній подорожі по сусіднім країнам через пошук союзників для свого старшого брата, нового короля Кайсера Хаеля Ішхакара.

Ця країна була відомою усім саме завдяки сипучим піскам та оазесам.
У центрі цього королівства було розташоване велике магічне озеро Шаад-Амар, яке по словам жителів країни, живило всі оазиси. Столицею було місто – Джахара, місто із золотих дюн. Королівство славилося своєю караванною торгівлею, зачарованими пустельними рудниками та мудрецями, які вивчали загадки тисячолітніх пісків.

Лерою було цікаво послухати, чому дипломатією має займатися саме молодший брат правителя а не сам король, та у відповідь отримав досить шокуючі свідчення. За словами Беліала, королівство Шакар з давніх-давен славилося регулярними змінами правителів через хвороби, отруєння, або ж братовбивства та звірства у народі. Королі та принци завжди бажали стати на чолі всього, але ніколи не могли бути певними, що втримають владу бодай на рік. За трон здебільшого боролися тільки старші за віком, а переможці одразу ж стаючи на чолі королівства, шукали собі жінку що виносить спадкоємця. Молодші хлопчики тікали в надії залишитись у живих, хоча частіше за все по їх голови все одно відправляли головорізів по при відмову успадкування корони. Сестри ставали служницями та отримували заборону на одруження до смерті. Матерів понижали до наложниць, віддавали заміж вдруге за вірних слуг, або ж вбивали при небажанні підкоритися.

Нинішні брати, перші в історії після близнюків засновників, які не те що не повбивали один одного, так ще й допомагають та підтримують у складних часах.

Хлопчик слуга наголосив, що це все завдяки вихованню та наставленням вже покійної на той момент матері братів, леді Солеї. Вона була полонянкою армії Шакар після походу на пале королівство Одріад, та стала наложницею четвертого принца, Астеріна, який навіть права на трон ніякого не мав та якби не діючий батько король, перебував би у бігах від старших братів.

Народивши первістка як звичайна жінка з гарему нікому непотрібного принца, Астерін розпустив ненависний йому гарем та взяв у дружини єдину кохану Солею, цим не на жарт розгнівавши на себе всю родину. Принц, відкинутий як батьками, так і народом, в очах багатьох виступив як зрадник та бунтар через цей вчинок. Адже зазвичай, одружитися міг лише сам король або кронпринц, але ніяк не інші члени родини.

Тоді почалася нова битва за трон. Астерін виявився впливовим дипломатом, та завдяки цьому, швидко перетягнув на свою сторону як народ, так і аристократію яка була саме проти його дій. А дружина його лише те й робила, що підтримувала Богом забутого принца. Хоч із великими втратами, але все ж вигравши війну за трон та не вбивши нікого, а лише засилаючи у мертві землі, четвертий принц став тридцять дев'ятим королем Шакару, а свою кохану дружину та матір свого первістка підняв до титулу королеви матері, гарантуючи їй цим мирне життя.

Їх син одразу став кронпринцом, із правом цей титул передати молодшим за власним бажанням, але тільки після повноліття. Цим він хотів забезпечити хоч якесь майбутнє старшій дитині, адже знав, що до його вісімнадцятиріччя точно не здасть трону, тому вбивати саме первістка просто не доведеться.

За час правління Астеріна, яке затягнулося на довгі двадцять років, у нього народилося троє дітей. Двоє синів та донечка Елена, яка на жаль померла через отруєння у віці шести років. Пізніше була доведена провина, а вбивця був страчений через вбивство королівської особи. А після цього, незабаром злягла і королева, також з підозрою про навмисне отруєння та винищення королівської родини.

Невдовзі Солея також померла, пішовши слідом за донькою. Злочинця очікувала та ж доля, що й отруювача єдиної принцеси.

Король Астерін, не маючи сил після поховання обох представниць жіночої статі у своїй родині, ледь дочекавшись бажання первістка зайняти трон та спробувати себе у новій ролі, передав трон із проханням не вбивати молодшого брата. Якщо й ненависть, то краще відіслати без права на повернення, або придумати ще якесь покарання. Але тільки не смерть. А сам колишній король відійшов до храму та став служити там, подеколи допомагаючи синові порадами як Божий радник.

Але Хаель виявився праведнішим та вищим за кров яка текла у його жилах. Він не тільки любив брата, ще й надав йому титул головного королівського посланця та дипломата, у майбутньому плануючи підняти його до посади правої руки, а можливо і наступного короля через небажання мати гарем чи дружину, що відігравало чи не малу роль у питанні з нащадками.

— Ого...

— У вас цікава королівська родина. Не те що наша. Сліпо вірить лише у святу, яка жила колись... – зітхнула Лорейн. За цей час, її волосся стало ще довшим аніж було. Тепер, коли дівчинка стояла, довжина ледь не діставала землі. Але її це явно не бентежило. Вона не планувала прощатися зі своїми пасмами, та навіть відверто ображалася, коли хтось заїкався про їх укорочення.