Розділ 4. Стража

Приїхавши до братства лордів, я зайшовши в приміщення і почув розмову лорда. 
    Він каже, – “Розвідка доклала що велике скупчення орків біля плодів, мені здається що вони будуть атакувати стражу щоб дістатися до плодів.”
    Другий лорд додав, – “Якщо орки дістануть хоть один плід то вони зможуть виростити таке ж дерево, і всі орки стануть титанами, потрібен лише якийсь час, ми не можемо цього допустити, потрібно діяти і негайно.”
Я попросив батька щоб сказати свою думку. 
    Батько сказав по мікрофону, – “Вибачте що перебиваю, але в мого сина зявилася ідея, він хоче щось додати.”
    Я трішки розгубився, але рішив сказати свою думку. –  “Скільки орків біля стражі а імено орків титанів?”
    Один лорд відповів, – “Їх близько тисячі, і там лише титани звичайних орків нема.”
    Я відповів, – “Потрібно нам усім лордам зібратись і піти до того дерева, і домовитись з орками, щоб поділити плоди, без агресії і смертей.”
    Лорд відповів, – “Гарна ідея, але ми не залишимо наше населення без лордів, одже піде половина лордів, а інша половина залишиться.”
    Я додав, – “Потрібно діяти негайно, щоб встигнути, до нападу орків на стражу.”
  Ми зібрались і вирушили в дорогу. Ми рішили поїхати на двух поверховому автобусі, якраз 50 осіб в нього помістяться і їхати близько 7 годин. По дорозі я дуже переживав, надіявся що все добре і орки не дістануть плоди. Дорога закінчилась і далі потрібно йти пішки, не далеко лише кілька кілометрів. Ми йшли дуже тихо щоб нас не помітили, трохи пройшовши далі ми дуже злякалися бо зрозуміли що все таки орки намагались напасти на стражу. Біля стражі стоїть величезна клітка, і в якій знаходяться усі тисячу орків титанів. 
    Один лорд підійшов до клітки і запитав, – “Як ви сюди потрапили.”
    Один орк відповів, – “Ми тільки хотіли напасти на стражу, одразу із землі висунулись клітка і закрила нас, ми цього не чекали, і намагались зламати клітку різними способами, але нашої могутньої сили не достатньо.”
Я подумав про себе якщо без агресії підійти до стражі, я думаю вони мене не будуть чіпати. Я настроївся і пішов до стражі, мене лорди хотіли зупинити, а ле я їх не слухав, і йшов далі, підійшовши до стражі і дійсно вони мене не чіпають. І я зрозумів , вони нас усіх знають наскрізь і можливо всю нашу планету бачать, кожного вампіра чи орка. 
    Я запитав у стражі, – “Як дістати хоть один плід із вашого дерева.”
    Стража відповіла дуже голосно, – “Лише обраний орк чи вампір може дістати цей плід.”
    Я знову запитав, – “А взагалі є такий орк чи вампір на нашій планеті, якому дозволено получити хоча б один плід з вашого дерева?”
В відповідь лише тиша, стража нічого не відповіла. 
    Я знову задав вопрос – “Ви можете відпустити цих орків яких ви взяли у полон, я з ними домовлюсь щоб вони більше не намагалися вас атакувати.”
    Стража відповіла, – “Якщо у цих орків зникне агресія до нас, то клітка сама від чиниться.”
    Я підійшов до клітки і сказав оркам, – “Потрібно щоб у вас пропала агресія до стражі і клітка від чиниться. Заспокойтесь і не намагайтесь відібрати плоди у стражі.”
Орки погодились, і дійсно клітка відчинилися. Всі орки покинули клітку, ми ще трішки по розмовляли і також покинули це місце. Приїхавши до нашого братства лордів, ми розуміючи що кожен даже звичайний вампір може бути обраним. Ми почали розмірковувати чи є такий обраний вампір у нас, і чи взагалі він родився чи ще ні, і надіємось що у орків нема такого обраного. Покинувши братство лордів, я полетів на гвинтокрилі на острів щоб все розповісти Велоріні, яка вже мабуть не може дочекатись мене. Прилетівши на острів я відразу побіг до будинку. Велоріна мене зустріла з обіймами, я обійняв її і мені дуже подобається торкатися руками до її талії. Я відразу їй почав розповідати що мені сказала стража.
    Я додав ще – “Що стража дуже могутня, ніхто з орків чи вампірів не зможе її побороти, вони бачать наскрізь кожного вампіра чи орка на всій планеті.”
    Велоріна сказала, – “Да дійсно цікаво хто обраний, чи взагалі він ще родився.”
Ми трохи по мовчали.

Велоріна сказала – “Може ти обраний, тебе стража допустила до себе і все тобі розповіла.
    Я відповів, – “Не знаю скоріше за все ні. Я в них запитав хто обраний вони мені не відповіли. У мене появилась ідея, я вже туди дорогу знаю, я хочу поїхати до стражі і взяти тебе з собою. Цікаво що вони нам скажуть.
Велоріна сказала – “Добре я буду дуже рада з тобою поїхати.”
    Я додав, – “Я бачив багато різних вампірів, і такої чистої як ти я ще не зустрічав, ти мені цим одразу сподобалась.”
Настав ранок, і ми з Велоріною тихенько сіли на вертоліт, та полетіли до стражі. 
    Прилетівши Велоріна побачила стражу і дуже здивувалась, і сказала – “Я відчуваю дуже могутню енергію від них,” – І ще додала – “Я себе відчуваю тепер в великій безпеці, і стража дуже могутня.”
Велоріна взяла мене за руку і ми підійшли до стражі, і побачили як стража звільнила прохід і стали на одне коліно. 
    Стража промовила дуже голосно – “проходьте будь ласка.”
Ми пройшли через стражу, я дуже хвилювався, ми підійшли. 
    Велоріна сказала. – “Я відчуваю що можу тільки один плід взяти і його з'їсти. Більше я не маю права чіпати. Не тільки я одна обрана нас більше набагато і ми звичайні вампіри не лорди.”
    Я Велоріні сказав, – “А можна цей плід посадити? Щоб виросло дерево і всі вампіри стануть лордами.”
    Вона відповіла – “Ні це дерево для тих вампірів які родились не лордами, і дуже чисті з середини і мріяли стати лордом як і я.”
Я погодився з Велоріною і вона з'їла плід. Я дивлюся у Велоріни потекли сльози. 
    Вона мене обійняла і про шептала, – “Дякую, без тебе я би не стала лордом.”
Ми покинули дерево з плодами, і полетіли до дому Велоріни, батьки дуже раді були її бачити.
    Велоріна сказала – “Це потрібно дякувати моєму другу, завдяки йому я стала лордом.”
Її батьки мені дуже дякували.
    Я їм відповів – “Я рад що допоміг Велоріні.”
Настав вечір і ми попрощались, я пішов до себе до дому і був дуже радий що допоміг своїй подрузі Велоріні. Прийшов додому і все розповів батькові. Батько був дуже здивований, ми ще трохи розмовляли, і потім я пішов до своєї кімнати.