Розділ 3. Острів

Ми викинули сім карти, купили нові, щоб наші рідні не могли нас знайти. І поїхали купувати машину, ми вирішили довго не вибирати а купили середню за ціною. Ми сіли та поїхали до кордону. Ми їхали години зо три і бачимо велика пробка біля кордону, там перевіряють кожну машину, ми трохи подождали і настала наша черга. Ми бачимо підходить військовий у капюшоні і в окулярах. Я відчинив вікно, і дуже злякався бо зрозумів що це Лорд.
    Він сказав по мікрофону – “Вони в мене, я їх знайшов” – Лорд сказав – “Вийдіть з машини.” 
Я натиснув на газ і ми поїхали.
    Велоріна сказала – “Не хвилюйся нам не втекти від них, давай зупинимося.”
І ми бачимо що військові перегородили нам шлях. Велоріну витягли з машини, і на неї одягли наручники і перев'язали рота щоб вона нічого нікому не розповіла, і повели до тюремної камери, я йшов з нею. 
    Я сказав – “Я в камеру сяду з нею.” 
Нас посадили до камери. Я мовчав, і мені дуже стидно було перед Велоріною, що я так її підставив. Ми сиділи в камері кілька годин, і приїхав батько.
    Я йому сказав – “Я поїду з Велоріною на острів я її не покину.”
    Батьку відповів – “Не хвилюйся, ви на острові будите жити не в тюрмі, а в будинку, і ти зможеш покидати острів скільки захочеш, а от твоя дівчина ні, вона дуже багато знає. Ми її батькам сказали що вона у повній безпеці.”
    Я сказав – “Добре.”
Нас посадили у вертоліт, і ми полетіли на острів. Прилетівши на острів, нас привезли до будинку. Я виходжу з машини та бачу величезний двох поверховий будинок. Ми з Велоріною роздивилися будинок, і нам дуже він сподобався. Ми залишилися на єдині з Велоріною. Я дивуюся їй у красиві очі, та бачу гарну посмішку у неї на обличчі.
    Велоріна каже – “Гарно тут, я часто в парку гулятиму поки тобе не буде.”
    Я їй відповів – “Я буду їздити тільки до братства Лордів, а так я постійно буду з тобою” – я задумався та потім сказав – “Я сильно хочу щоб ти стала Лордом, я не хочу щоб ти все своє життя провила на острові, хоч і тут дуже гарно.”
Ми спілкувалися ще довго, і не помітно настав вечір, і ми лягли спати. Я прокинувся дуже рано та бачу що спить Велоріна, я зробив кофе та приніс їй у ліжко.
    Велоріна прокинулася, я їй сказав – “Мені треба до Братства лордів поїхати, я одразу повернуся до тебе.”
Велоріна погодилася, і я полетів із острова.