"Somebody help me tame this animal
This animal I have become"
Animal I have become (Three days grace)
Третя година ночі. Бруклінський міст.
Лорд Валентайн сидів на одному з великих каменів-валунів на березі і спостерігав за мерехтінням вогнів нічної набережної, коли його увагу привернув віддалений звук удару об воду.
"Ну невже! Дочекався!" - пролунало в голові і він кинувся у воду та поплив до джерела звуку.
Тіло вже майже опустилося на дно, коли вампір схопив його та виплив з ним на берег.
Винісши бездиханне тіло молодої жінки, поклав її на землю і коли вже нахилився, щоб спробувати такого бажаного напою, недалеко пролунав звук від гальмування коліс машини з якої вискочив Дерек і підбіг до нього.
- Ні-ні! Тільки не пий усю! Ти можеш її врятувати?
- Вона уже холодна. Давно.
- Знаю. Її знайшли мертвою в квартирі, два дні тому. Це Мері, та дівчина, через яку я хотів покінчити з собою. Я викрав її тіло з моргу і благаю тебе, оживи її!
Лорд Валентайн опустив погляд і відповів:
- Померлого можна врятувати лише в перший день від смерті. Мені шкода.
Дерек, почувши відповідь, опустився на коліна і заридав.
- Боже мій! Я любив її! Більше свого життя любив! Я тільки хотів, щоб вона була щасливою, хоч і без мене...
Вампір мовчки випив її кров і вже збирався йти, коли Дерек схопив його за руку і став благати:
- Знаю, що прошу багато, але дай мені можливість відомстити кривдникам! Раз вона не встигла насолодитися тим земним життям, то було б справедливо позбавити його тих покидьків...
Лорд Валентайн висмикнув руку і сухо додав:
- А що тобі зараз мішає це зробити?
- Ти не розумієш, мене вже, напевно, розшукують, опитавши працівників моргу. Та і що може проста людина? Прошу тебе...
Вампір байдуже обернувся, але Дерек схопив його за плече та Лорд Валентайн, одним махом, підняв його, тримаючи за шию, і, вдивляючись йому в очі пару секунд, опустив на землю та впився зубами в шию.
Важко відірвавшись від такого приємного подарунку, відпустив Дерека, що звалився знесиленим на землю.
Через годину Дерек прокинувся на березі. Швидко намацавши рукою шрами на шиї, він встав і, сівши в машину, поїхав додому.
Ввечері, лежачи в ліжку, відчув ніби з його тілом проходять цілющі метаморфози: м'язи наливалися кров'ю, а сам він був повним сил і енергії.
"От тупий вампір" - думав Дерек. "Повівся на такий банальний спектакль! знав би він, що я сам вбив ту бідолашну випадкову зустрічну два дні тому і так все геніально розіграв. Ну все, тепер я розправлюся з моєю невірною і першою моєю жертвою буде її коханець! А далі, можливо, вона і сама схоче стати безсмертною і ми будемо насолоджуватися життям тисячі років!" - крутилося в його голові, від чого хотілося сміятися і танцювати.
Наступного вечора пішовши до знайомого під'їзду, він увійшов і постукав у перші двері, справа. Їх відчинила дівчина і, побачивши його, невдоволено сказала:
- Знову ти! Ми вже все обговорили і свою думку я не зміню.
- Можна зайти?
- Ні, я не одна.
Миттєвий порив люті та ревнощів захопив Дерека і той штовхнув двері з дівчиною та, ввійшовши, різонув її горло кігтясною рукою. На підлогу полилася багряна кров... Лише шум від душу, що доносився з ванної кімнати, приглушував хрипіння жертви.
Тихо піднявши її, нападник, не втримавши в собі спрагу, випив з неї всю кров, що залишилася. Сили прибували до нього... Якесь, невідоме досі, почуття ейфорії вдарило в голову і Дерек направився до ванної кімнати. Тепер вже діло за малим, залишилося вбити коханця і втамувати його кров'ю спрагу, що з, небаченою раніше, силою захопила свідомість.
Відчинивши двері у ванну кімнату, помітив чоловіка в одному рушнику. Рішуче направився на нього і той, відчувши протяг від дверей, обернувся.
Перед Дереком стояв Лорд Валентайн.
Дерек позадкував до дверей, через які було видно, лежачу в калюжі крові на підлозі, дівчину.
Валентайн схопив невеликий клинок, що був у зложених на сушці штанях, та кинувся на нападника. Двома блискавичними рухами він відтяв голову і проштрикнув серце Дерека, після чого прах програвшого двобій розвіявся над підлогою.
Лорд підбіг до дівчини і припідняв її, помітивши сліди від укусу. Її вже було не врятувати.
Полоснуши собі вени на руці клинком, він підніс місце порізу над її головою так, щоб кров стікала їй прямо в горло. Через деякий час він приліг біля неї, повністю обезсилений...