Глава 7. Наказ: «Зупинити «Синьйора Авара!».

Нік пішов за Марі Сен-Клер угору короткими кам'яними сходами до химерно оздобленого вестибюля. Йти було недалеко. Дівчина мовчки вказала ліворуч на широкі двері з панелей червоного дерева. Металеве дверне кільце у вигляді левової голови глухо вдарило тричі з інтервалами, після чого пролунали ще два короткі удари — Марі подавала заздалегідь умовлений сигнал. Нік стояв за її спиною, тримаючи портфель. У рукаві ледь ворухнувся Ахілл.

Двері відчинилися.

Назустріч їм хлинув морок. Марі Сен-Клер швидко зайшла всередину, а Нік рушив слідом, тримаючи праву руку напоготові для захисту. Морок раптом зник у спалаху електричного світла.

Нік примружився.

Мсьє Жосс відійшов від вимикача. На його засмаглому, обвітреному обличчі грала стримана усмішка.

Він зачинив за ними двері й кивнув Марі, а Нікові кинув майже вибачливий погляд.

— На жаль, не можу запропонувати вам стільці, але це не займе багато часу. І шкода через увесь цей мелодраматизм, однак нічого не вдієш. Ворогів зараз хоч греблю гати, й я не маю наміру вести вас до штаб-квартири за таких обставин. Якщо бажаєте, можете сісти на підлогу.

Нік не виказав бажання. Він підійшов до камінної полиці й сперся на неї. Марі граційно опустилася на підлогу, схрестивши ноги. Утрьох — Нік, Жосс і дівчина — вони дещо незграбно розташувалися в порожній кімнаті. Меблів не було зовсім.

Нік помітив передпокій, що вів у темряву. Спальня, кухня чи ванна — зараз це не мало значення.

— Чудове прикриття, — важко зітхнув Жосс, ніби вся ця справа була йому не до душі. — Квартира здається в оренду, а я проводжу співбесіди з потенційними квартирантами. Запізно ввечері, звісно, але іншого часу в мене не було. Як бачите, тут легко переконатися, що нас ніхто не прослуховує. Жодного «жучка» — хіба що таргани. А тепер до справи.

— Може, ви все ж знайдете в собі сили щось пояснити? — із натяком запитав Нік, глянувши на красуню в широкополому капелюху.

— Пізніше, — коротко відказав Жосс.

Він енергійно рушив до темної кімнати й незабаром повернувся з двома сірими валізами. Поставив їх на підлогу — невелику валізу «Le Sportsac» і дорожній саквояж — та без особливого гумору посміхнувся Нікові.

— Це для вас. Постарайтеся не загубити. Усередині знайдете весь одяг, який вам знадобиться, а також найновішу працю про ізраїльські археологічні відкриття останнього десятиліття й пару записників для ваших найпотаємніших наукових думок. Один із них уже наполовину заповнений за вас, тож писати не доведеться — лише читати.

Нік відкрив валізи й водночас подивився на Жосса.

— Ви вже чули про сьогоднішній вечір в «Сен-Кристоф»?

Жосс кивнув.

— Отримав поліцейський звіт незадовго до вашого приходу. Сподіваюся, ви встигли переглянути пакунок до початку вистави?

Нік кивнув, милуючись ретельно спакованими речами та тією надзвичайною ретельністю, з якою Жосс завжди працював.

— Усе вивчив напам'ять. Але тікав поспіхом, тому не встиг знищити вміст.

Він клацнув замками портфеля й дістав пакунок Жосса.

— Чудово, зробіть це зараз, — схвально сказав шеф А.М.І.С. — А оскільки ви вже все запам'ятали, досьє ми негайно знищимо.

Він спостерігав, як Нік перекладає речі Франсуа Вотьє до власних кишень.

— Це найдовша зачіска «їжачком», яке я коли-небудь бачив. Але, мабуть, навіть непогано, що ви виглядаєте трохи зарослим. Гадаю, немає потреби нагадувати вам, мадемуазель Сен-Клер, про ваші обов'язки?

— Гадаю, немає, — гордовито відповіла Марі, але тут же ніби засоромилася власного тону.

Жосс явно не мав настрою для словесних перепалок.

Він дочекався, поки Нік закінчить, узяв у нього теку й поклав її в камін.

— А що щодо мадемуазель Сен-Клер? — наполегливо запитав Нік.

— Мені шкода, мсьє Вотьє, — відповів Жосс тоном людини, яка справді шкодує. — Мадемуазель Сен-Клер нам буквально нав'язав інший підрозділ.

Шеф заходився перевертати теку із досьє Франсуа Вотьє, яка тліла серед вугілля у каміні, влаштовуючи пакунок так, щоб той лежав точно під відкритим димоходом.

— Звичайно, це дещо нетипово. Я не знав про її участь, коли готував легенду Франсуа Вотьє. Однак усе може скластися, навіть, на краще. А тепер я хочу, щоб ви обоє уважно подивилися.

Він набув свого найпедантичнішого вигляду.

— Це може стати вам у пригоді, коли виникне потреба правильно позбуватися компрометуючих матеріалів.

Жосс час від часу читав подібні лекції, зазвичай обираючи для цього найнесподіваніші моменти. Нік давно підозрював, що таким способом старий приховує збентеження чи вагання.

Іноді йому доводилося вимагати неможливого від одного з двадцяти чотирьох обраних агентів A.М.І.С. Тоді він тягнув час, вовтузився зі своїми окулярами або сигарою й починав лекцію про молекулярні перетворення, отруйні лишайники або виживання в пустелі.

Ця лекція, схоже, мала бути короткою. Жосс навіть не став урочисто розпалювати сигару.