Лоліта:
Наша перша зустріч врізалася в пам'ять надовго.
Тоді мені страшенно хотілося обійняти Марка, бо ж відчула у ньому щось рідне, але Він був досить обережним у поводженні зі мною, проте закохані очі видавали цю симпатію.
Ми довго гуляли, пили каву, сміялися, а Марк увесь час поглядав на мене закоханими очима, а ще, подарував мені прекрасне жовте ведмежатко, яке ми потім гордо разом наречемо "Марковичем".
А Маркович в свою чергу ще довго берегтиме мої мирні сни, лежачи в моїх обіймах.
Кожна зустріч буде наповнена коханням і швидкою зміною днів, що принесе нову.
Минуть дні відпустки мого коханого і настигне мене реальність, моєму серденьку пора їхати.
Я захочу провести на поїзд, але ми ще перед від'їздом
встигнемо разом провести ще годинку часу.
Ми знову повернулися на наше символічне місце, на озеро, а поки йшли туди, незнайома бабця встигла побажати такого кохання на все життя, Ми їй подякували щиро і пішли далі.
Після побачення Марк поїхав до дому збиратися, а я розуміла, що як би не було, проте, ще скільки часу не бачитиму коханого, один Бог знає...
Відредаговано: 27.12.2023