Логіка деструкції

Одного дня вона побачила чоловіка в сірому пальто, з тростиною й трубкою. Він не дивився на людей, лиш на землю та усміхався, як люди зі старих фотографій, які завжди створюють ефект присутності, що зупиняє невпинні аномалії руху часу. Він підняв очі, не відводячи погляд подав їй руку. Він трусився, неначе на першому знайомстві, представився доктором філософії і впав у песимізм.

-Люди уже не ті, що були колись. Я маю на увазі, що не те століття.

-Що ви маєте на увазі?

-Мистецтво заради піару та грошей, пишуть не те,  що потрібно, а те, що будуть читати.. Я собі не уявляю плазування генія, як він перетворюється на скомороха чи юродивого, – таке суспільство має право на знищення.

Вона написала йому листа, де пояснила як розуміє науку – в нього в психіатричній клініці потекли сльози. Йому було байдуже до людей, але його почала переконувати людина що мовчала.

Він глянув на свої затерті книги і усміхнувся, відіслав їй поштою і чекав її листа, але не встиг. Вона стояла одна біля могили професора: останній учень серед перших. В його корпусі білки крали хустинки хворих, а потім повиносили і його білу як сніг з ініціалами, щоб не дісталась музею. Його думки перетворювалися на потерчат, він довго на них дивився та записував їхні спогади минулого. Усе тягнулося як шлейф від трупа людини, що горить. Думки ставали токсичними і випромінювали сльози. Бузок за вікном шумів як у машині снів, срібний та синій кольори. Він хотів проснутись і вона торкнулась до нього як Галатея до Орфея, Евридика спитала в Гермеса, хто це? Але бог мовчав.

Коли він приходив подивитись на її аспірантську роботу з топології, в неї починалася дистонія. У неї були розумні очі, гострі скули та античний профіль, вона не шукала діалогу. Він не зміг стерпіти явище падіння її раціоналізму. Потім, коли він з’явився до неї через місяць, ліки на столі говорили, що в неї був інсульт. Вона починала малювати на стіні якусь формулу. Через два тижні вона втратила здатність говорити і тільки мовчала. Ще через два дні вона стала рослиною. Іще через два дні вона померла. Але медсестри говорили, що під час агонії в неї почала оживати підсвідомість – вона зробила реверсію свідомості. Він прочитав формулу на стіні, в якій вона довела, що хаос – це викривлення часу в фракталі фазового переходу енергії. З його очей текли сльози.