Глава 30

Рух почався надвечір. Спочатку приїхав Фантом і оглянув позицію. Коли він поїхав, Джун зрозумів, що саме його цікавило — чи достатньо надійні укриття. Тому що далі надійшла команда сховатися у них до окремої команди: їх будуть обстрілювати з Mk-40.
Це суперечило всьому військовому досвіду Марка, бо такі вправи зазвичай проводили там, де можна було списати нещасний випадок на бойові дії. Тут же, за кілька сотень кілометрів від росіян, у випадку поранення хтось би точно сів.
По команді всі сховалися, Палич перевірив, що входи у нори закриті рюкзаками або мішками з піском, заліз у нору сам. Джун закрив її мішком і поліз розміщуватися у своєму номері «капсульного готелю». Затягнувши за собою мішок, дав відмашку по рації.
Пристрілки довелося чекати довгих хвилин сім. Тягнулися вони неймовірно нудно, і Джун сподівався, що нікому не спаде на думку у цей час вилізти перевірити, що ж відбувається.
Нарешті, десь далеко пролунали два вибухи. За відчуттями, аж занадто далеко.
Знову почалося довге чекання, і через горизонтальне положення його почало хилити у сон. Прогнати сонливість не вдавалося, хоч як він не щипав себе і не трусив головою.
Нарешті, ще два вибухи, здається, аніскільки не ближче.
За хвилину ще два.
І потім ще.
За пів години Джун нарахував рівно одну повну стрічку гранатомета, коли по рації почув, що вправа закінчена.
— Джун Фантому, Джун — Фантому, — прошипіло у гарнітурі.
— Джун на прийомі.
— Перевірити особовий склад, доповісти. По доповіді починаємо гру.
Джун відплюсував, але подумки вилаявся: здається, за весь обстріл гранатометники не влучили навіть близько. А йому доведеться покладатися на їхню вогневу підтримку у бою.
Він обійшов нори, впевнившись, що все у нормі, призначив черговим Гетьмана і, доповівши Фантому, заліз у нору. Тепер можна було і поспати, але сон не йшов.
Час від часу йому здавалося, що над головою шумить дрон, хоча почути його під землею він ніяк не міг. Висунувши голову, він прислухався — нічого. Тільки звуки цвіркунів. Тиша, яка нечасто трапляється на війні.
Джун спіймав себе на думці, що мандраж у нього справжній, як на фронті. Імітація стала якоюсь аж надто правдоподібною. Врешті-решт, плюнувши на все, він виліз назовні і підійшов до Гетьмана:
— Що тут?
— Тихо. Тільки дрон пролітав пару разів.
— Мені здавалося, я теж його чув. Може, не здавалося?
— Може.
Джун закурив, жадібно вдихаючи дим. Гетьман зауважив, що, може, не варто цього робити.
— Знаю. Але чомусь у мене нерви розхиталися трохи.
Іван визнав, що у нього теж, і також зробив пару затяжок.
Хвилин через 15 сидіння поруч зі спостережним постом щось впало. Виглянувши, Джун побачив банку з-під енергетика просто у траншеї.
— Чорт, здається, ми з тобою вже «триста».
По рації на них вийшов Фантом, і, як не хотілося Джуну це визнавати, але довелося підтвердити, що СП-шка виявлена і прицільно уражена.
— Продовжуйте гру. І пам’ятайте, що куріння шкодить вашому здоров’ю.
— Плюс...
Марк підняв очі на Гетьмана:
— Ну що ти дивишся, сам знаю.