Червоний шлях. Епілог

А в цей час у Маріїнському палаці президент Володимир Бутко відчинив двері свого кабінету. Він був яскраво освітлений. За столом його очікував Антон Жабченко.

— Як пройшла остання хронопортація? – спитав його Володимир Бутко.

— Не одна а відразу кілька, ваше доручення виконане. Машина часу знищена, тепер вже остаточно.

— Ми по прибуттю в 1917 рік знищили основну нашу машину, щоб не було шляху назад, але залишили невеликий одномісний хронопортатор, на якому ти здійснив дві останні подорожі у майбутнє. Я не сказав про нього Олексію Данилюку. Він схоже здогадався, але зрозумів що повернутися у звичне життя він не зможе і не питав про нього.

Володимир Бутко після цих присів за стіл навпроти Антона Жабченка.

— Може чаю, кави чи чогось міцнішого?

— Я вже приготував чай для нас обох, коли побачив з вікна, що ти попрощався з Олексієм Данилюком, – Жабченко спритно поставив дві філіжанки з гарячим чаєм на стіл.

— Антоне, ти знаєш як мені зараз кортить дізнатися… але не наважуюсь.

Жабченко загадково посміхнувся, і дістав теку, розкрив її, від цієї посмішки Володимир Бутко відчув як повіяло спокоєм, але серце продовжувало битися прискореним темпом. Антом дістав з теки пачку газет. І поклав перед президентом першу.

— Перший політ людини в космос, 1951 рік, – вголос прочитав Володимир Бутко.

Антон Жабченко повільно поклав перед ним другу газету. На всю сторінку було опубліковане фото людини в скафандрі на фоні знайомого з іншої лінії часу кратерного ландшафту. Перша висадка людини на Місяць, 11 жовтня, 1960 року, свідчив підпис під фото .

Жабченко спритно поклав перед Володимиром Бутком наступну газету. На першій сторінці він побачив фото Олексія Данилюка і знаменитого американського аса Айри Річарда Бонга на фоні Маріїнського палацу. Підпис під фото говорив, що кілька хвилин тому, президенти України і США, Олексій Данилюк та Айра Річард Бонг підписали угоду про започаткування спільної програми польоту на Марс, травень 1962 року.

— Отже всі наші зусилля не були марними, ми залишили країну в надійних руках.

Жабченко мовчки, загадково посміхаючись поклав на стіл наступну газету. На ньому вже посивілі Олексій Данилюк та Айра Річард Бонг стоять на фоні великої ракети, на задньому плані до самого горизонту водна поверхня. Підпис під фото свідчить, що колишні президенти України і США на фоні космічного корабля, який через кілька годин відправиться в історичний політ на Марс, бажають екіпажу щасливого польоту. 18 липня, 1995 року, океанічна стартова платформа «Фарадей», екваторіальна частина Тихого океану.

— Червоний шлях, – задумливо прочитав Володимир Бутко, – Я пам’ятаю інший червоний шлях, з іншої лінії часу, коли один дивак на ім’я Ілон Маск, героїчно долаючи перешкоди відправив свій корабель на Марс, 1 квітня 2042 року.

— Частину цих перешкод він сам собі так само героїчно створив, – зауважив Антон Жабченко.

— Тим не менш він долетів. Сподіваюсь він знайде свій новий Червоний шлях, вже не до Червоної планети, а Червоної зірки.

Антон Жабченко поклав на стіл останню газету. На фото на першій сторінці були зображені п’ятеро людей в скафандрах на фоні впізнаваних помаранчевих скель. Люди на Червоній планеті, 14 лютого 1997 року, красномовно свідчило останнє фото.