Зустріч з Президентом. Розкриття останніх таємниць

На початку осені 11 ескадра відбула додому. Радісно нарешті було бачити рідну Чоколівку, Київ, який вже повернувся до мирного життя і знявши світломаскування вже сяяв щоночі морем вогнів. Незвично було після трьох років війни займатися цілком мирними справами. Олексій часто бував на вулицях Києва прогулюючись з Анею стародавнім Хрещатиком, набережною Дніпра. В один з таких днів прибув посильний і вручив Олексію листа. Штамп свідчив, що він з канцелярії Президента. Розкривши конверт Олексій пробіг очима текст. Президент запрошував його на неофіційну зустріч. І не в Адміністрацію президента, а на площу перед Маріїнським палацом.

Сонце вже хилилося до горизонту. Президент Володимир Бутко очікував його перед входом в палац. Незвично було бачити керівника держави одного, без охорони після недавньої війни. Але це було так.

— Доброго вечора, – привітався Володимир Бутко.

— Доброго вечора, – трохи ніяковіючи відповів на привітання Олексій Данилюк.

— Сьогодні я прибув з Відня, де завершилася мирна конференція. Завтра я подам офіційну заяву про свою відставку з посади президента. 26 років при владі. Це занадто багато для однієї людини. Так, я втомився, перш за все морально. Але все що ми хотіли зробити вже виконано. Ми залишаємо нащадкам зовсім іншу країну. І доля її сподіваюсь буде набагато кращою ніж та, яку пам’ятаєш ти з уроків історії в іншій лінії часу.

— Так, багато хто мріяв би саме про таку країну, і більшість людей не підозрюють якою трагічною могла бути альтернатива. Наших людей загинуло набагато менше ніж могло бути. Скільки українців загинуло на цій війні?

— Шістдесят чотири тисячі, – відповів Володимир Бутко.

— Отже ваші зусилля не були марними. Ви зберегли життя десятків мільйонів українців, а також мільйони життів інших людей, зокрема євреїв. Холокост з нашої лінії часу забрав життя 6 мільйонів, але тут, я не знаю цифр, але загиблих значно менше.

— Два мільйони, – уточнив президент.

— Отже ви врятували мільйони і мільйони людських життів.

— Ми це зробили всі, нашими спільними зусиллями, – зауважив Володимир Бутко.

Вони розмовляли прогулюючись доріжкою, поглядаючи з гори на широчину Дніпра. Час від часу їм зустрічалися кияни, впізнавши президента вони віталися, і Володимир Бутко відповідав на їх привітання. І навколо них не було жодного охоронця.

— Які ваші плани на майбутнє? – спитав Олексій.

— Хочу відпочити. Буду мандрувати країною, побуваю в усіх регіонах, хочу побачити море, степи, Карпати. Я коли був молодим полюбляв риболовлю та збирати гриби. Як це було давно, зовсім у іншому світі. А в тебе які плани? Скоро у вас з Анею весілля? – раптом запитав президент.

— Весілля у нас заплановане на кінець осені. Плануємо оселитися в Києві. Хочу закінчити військову академію і продовжу служити у військово-повітряних силах.

— Гарний вибір. Є всі підстави вважати, що цей світ все-таки буде кращим. Світ не розколотий на два ворожі блоки, холодної війни не буде. Східна Європа не потрапила під радянську окупацію, Німеччина не розколота на дві ворожі країни, залишиться єдиною державою. В Китаї перемогли не комуністи, а Гоміндан. Корея також залишиться єдиною країною. Під радянським впливом лише територія Росії. Маршал Василевський відмовився від політики експансії комунізму, яку проводив Сталін. Треба сказати, що в цій лінії часу вплив особи Сталіна був набагато слабшим. Воєнні поразки та втрата Москви послабили його авторитет.

— Я це відчув, коли розмовляв з росіянами під час перебування в Іваново. Генерал Савицький Сталіна зневажав, захоплювався офіцерами білої гвардії через їхню відданість присязі. Він тут був зовсім іншою людиною ніж та, чиї мемуари я прочитав у ХХI столітті.

Олексій відчував що президент хоче сказати ще щось. І Володимир Бутко вказавши на його праву руку, із золоченим браслетом сказав:

— Ти і тепер носиш просторово-часовий фіксатор Натана Феденка.

— Просторово-часовий фіксатор? Я думав що це звичайний браслет, прикраса. Його мені подарував Натан Іванович Феденко, і взяв з мене слово, що я носитиму його постійно.

— Це просторово-темпоральний фіксатор. Він дає можливість людині перенести подорож у часі. Ймовірно Натан Іванович одягнув тобі фіксатор в розрахунку, що той хто прийде за його алгоритмом дій впізнає фіксатор на тобі і знайде документи. Він не був впевнений, що саме я прийду за ними. Проте я не помітив фіксатора, тоді у квартирі. Але ти віддав нам документи. Твоя поява в Жулянах для нас була несподіваною. Без фіксатора, людина, яка потрапила всередину енергетичної сфери приречена на загибель. Тому я намагався тебе витягнути. І в останню мить, коли твоя рука вислизнула з моєї, я побачив у тебе на руці просторово-темпоральний фіксатор. Я зрозумів, що в тебе є шанс вижити, оскільки браслет прив’язує мандрівника у часі до маси матерії. Без нього мандрівник у часі матеріалізувався б у тій самій точці простору, але Земля за той час би змістилася у просторі на величезну відстань, і можна було з’явитися в холодному вакуумі відкритого Космосу, або в пеклі якої-небудь зірки. Фіксатор означав, що ти з’явишся в певний момент часу саме на планеті Земля і на тому місці де знаходився аеропорт Жуляни. Але час ми не могли вирахувати – ти був за межами машини. Ми знали місце твоєї появи і чекали. Потурбувались щоб на цьому місці і в цій лінії часу збудували летовище.