Останній німецький контрнаступ

Олексій прокинувся приблизно об одинадцятій годині. Потім один за одним зійшлися і всі його підлеглі пілоти. Тепер вони вже знали, що нічний наліт передував початку нового масштабного наступу німців. Сотні німецьких бомбовозів під прикриттям винищувачів атакували аеродроми, де базувалася російська авіація. Після потужної артпідготовки та бомбового удару вперед рвонула лавина німецьких танків та піхоти. Скоро стало зрозуміло, що німці націлюються на південь та північ від Іваново, намагаючись замкнути місто в кільце. У повітрі та на землі точаться жорстокі бої.

Четвірка Данилюка тримає курс на захід. Висота 8000 метрів. Земля в суцільному диму, крізь який виблискують спалахи пострілів та на землі здіймаються скирти вибухів. Німці відчайдушно намагаються прорвати оборону російських військ. Внизу Аерокобри та Трійки ведуть запеклий бій з юнкерсами, мессершміттами та фокке-вульфами. Олексій не втручається в бій. Його завдання – вільне полювання. Помітивши внизу кілька юнкерсів, які скинувши бомби і втративши стрій відірвалися від групи прямують на захід, Данилюк заходить на сонце. Його сліпучі промені приховали четвірку Гайдамаків-9.

— Михась, прикрий, атакую! – кидає Олексій в ефір.

Данилюк і Мітчелл стрімко падають з висоти на трійку Ю-88. Черга прошиває юнкерса, який спалахнувши покреслив димну спіраль донизу. Олексій вже йде на зближення з іншим Ю-88. Заходить у хвіст і короткою чергою відправляє його донизу. Мітчелл тим часом розправляється з останнім юнкерсом із трійки.

— Данило, вище на десятій годині від вас два фоккери, – попереджає Михайленко.

Але сам Михайленко знаходиться значно вище від німців і його літак і веденого Дьоміна маскують сонячні промені.

— Михась, ваш вихід, ми прикриємо!

Пара Михайленка стрімко падає з висоти. Замайоріли різнокольорові вогні і фоккери спалахнувши пішли донизу. Олексій знову набирає висоту і йде в тил німцям. Раптом попереду він помічає літаки. Скоро він упізнав дві вісімки винищувачів-бомбардувальників Лайтінг та Пластун-7. Вони прикриті групою із 12 винищувачів далекої дії Характерник-7, які тримаються окремими четвірками на різних висотах. Четвірка Пластунів тримається трохи осторонь – очевидно протизенітна група.

Вони заходять в атаку на залізничну станцію. «Станція Нерль» – зорієнтувався Олексій. В приціл Олексій побачив, що на ній стоїть кілька ешелонів, цистерни. Лайтінги і Пластуни з ходу кидають на станцію бомбовий вантаж. Бомби з коригованим падінням точно накривають ціль. Внизу завирував вогонь – спалахнуло пальне. В небі замайоріли розриви зенітних снарядів. Залп ліг трохи збоку від літаків. Пластуни і Лайтінги різко і одночасно роблять поворот і пірнають у хмарки диму. Протизенітна група винищувачів-штурмовиків вже пікірує вниз і накриває зенітну батарею осколковими та фосфорними бомбами, потім розвернувшись літаки випускають по ній реактивні снаряди, які розлітаються над землею феєрверками палаючого білого фосфору і нарешті поливають її чергами з гармат.

Наступний спекотний день. Внизу все затягнуте димом, крізь який виблискує вогонь. Німці відчайдушно рвуться вперед, намагаючись оточити Іваново. Дві лінії оборони прорвані, але на третій супротивника затримано. З обох боків до лінії фронту ідуть армади бомбовозів. Їх прикривають винищувачі. Аерокобри та Трійки як і вчора ведуть запеклий бій з Юнкерсами, Мессершміттами, Фокке-Вульфами. Третє авіакрило, 11 ескадри розбившись на пари влаштувало полювання на німецькі літаки, які повертаються після бою. Тим самим займається і американська авіагрупа. До них приєдналися на своїх П’ятірках генерал Савицький з веденим. Ось Савицький обрав ціль – два фоккери, що виходять нагору для нової атаки, щоб з висоти кинутись вниз на клубок літаків, що зійшлися в смертельному двобої. Увагу Олексія привертає одинокий літак, що йде з півночі на південь далеко на сході. Данилюк і Мітчелл ідуть на зближення. Над шляхами кружляє одинокий Як-1. «На нашій ділянці фронту яків немає», – згадав слова Савицького Олексій. Згадалися і слова Бориса Єрьоміна про те, що над російськими тилами літають підозрілі яки. Ось невідомий літак вже поряд. Олексій хитнув крилами, привертаючи увагу пілота. Потім вибираючи по черзі частоти передає по радіо вимогу, щоб Як негайно взяв курс на найближчий російський аеродром і здійснив посадку. У випадку відмови виконати цю вимогу, Данилюк попередив, що Як-1 буде збито. Повідомлення дублювалися російською та німецькою мовами. Після одного із звернень на одній із частот, як раптом повернув на захід і спікірував до землі, намагаючись перетнути лінію фронту. Олексій заходить в атаку. Як почав маневрувати над землею. Але Гайдамак-9 нічим не поступається яку на віражі, а на вертикалі абсолютно його переважає. Після короткої черги як спалахнув і не дотягнувши до лінії фронту впав на землю. У повітрі повис купол парашута. Увечері на аеродром привезли німецького обер-лейтенанта, він вистрибнув зі збитого Данилюком яка.

Бої за Іваново стають все жорстокішими. Оборона росіян вже на грані прориву, але й німці зазнали великих втрат. Зрозуміло, що без вводу в бій резервів німецький наступ почне захлинатися. До того ж Люфтваффе не лише не вдалося встановити своє панування в повітрі, а навіть навпаки – почала вимальовуватися перевага супротивника у повітрі. І саме в цей час німецьке командування приголомшили події на півдні. Спочатку в результаті несподіваного масованого удару дві українські армії при підтримці американського експедиційного корпусу увійшли на територію Росії і Білорусі та оволоділи містами Гомель і Унеча. Це дозволило двом російським арміям під командуванням Горбатова і Крейзера звільнити від німців місто Брянськ. Ці наступальні дії підтримували з повітря велика кількість авіації. Німці були змушені не лише кинути сюди всі резерви, але й зняти війська з-під Москви. На підступах до невеликого російського містечка Унеча розгорнулася грандіозна битва. Задум німців був очевидним – захопивши Унечу вклинитися між Брянськом і Гомелем, відсікти війська союзників від українського кордону і спробувати їх оточити зустрічними ударами. Цьому задуму, на думку німецьких генералів сприяла відсутність довготривалої оборони на цій ділянці фронту і тим паче відсутність потужного укріпленого району, який, як німці переконалися на власному гіркому досвіді, штурмувати не варто. В німецьких штабах навіть уявити не могли, що чотирьох діб вистачило щоб прикрити Унечу і Гомель трьома потужними смугами оборонних укріплень. Розроблені українськими і американськими інженерами технічні засоби дозволяли буквально за кілька годин перетворити щойно зайняту територію на потужний укріплений район. Коли німці пішли в атаку то несподівано для себе наштовхнулися на добре підготовлену ешелоновану оборону. Тут були і окопи в повний профіль з ходами сполучення, доти, колючий дріт, протитанкові загородження, мінні поля. Кулемети, штурмові гвинтівки, керовані протитанкові ракети та протитанкові гранатомети перетворювали лобову атаку на такі позиції на самогубство. Бої зосередилися в основному поблизу Унечі. Союзники мали абсолютну перевагу у повітрі. В боях під Унечею почали масово застосовуватися реактивні системи залпового вогню з керованими снарядами. Несподіваним для німців також стало застосування штурмових гелікоптерів. На ці броньовані машини були встановлені реактивні системи залпового вогню. Одночасний залп з групи таких машин просто змітав ворожі війська на враженій території. Німецьке командування змушене було припинити наступ і перейти до жорсткої оборони на всіх фронтах. Під Іваново російські війська перейшли в контрнаступ і прорвавши оборону німців вийшли на підступи до Москви.