Нічні мисливці

Коли допит завершився Борис Єрьомін привітався з Олексієм, зрадівши їх новій зустрічі. І особливо факту, що вони літатимуть разом.

З цього дня вони запровадили нічні чергування. Пара або ланка від українців та відповідно від американців щовечора заступала на нічне чергування. Пілоти очікували поблизу готових до зльоту літаків, очікуючи команди від операторів РЛС. У випадку необхідності їм на допомогу могла прийти вся ескадрилья.

Скоро прибули обіцяні два Гайдамаки-5, і Савицький з веденим приступили до їх вивчення. Першим враженням було те, що в польоті П’ятірка була схожа на Трійку, і крім більш досконалого обладнання, мала значно більшу швидкість, швидкопідйомність і стелю польоту. Савицький вирішив не слідувати заведеному непорушному правилу українців про триста годин нальоту. І в перший свій бойовий виліт на Гайдамаку-5 полетів вже через тиждень. В цьому вильоті він збив двох Мессершміттів.

Чергове нічне чергування повинна була здійснити ескадрилья Олексія Данилюка. Сам Данилюк заступив на чолі четвірки пілотів на безпосереднє чергування. Ланки Ворожейкіна і Вороніна повинні були вилетіти у випадку необхідності. Здавалося що ця ніч пройде так само спокійно як і попередні і нічого не станеться.

— Чергова ланка, на зліт, – раптом пролунала команда.

За лічені секунди Олексій вже був в кабіні. Не пройшло і хвилини як він вже був у повітрі. Слідком за ним стартував його ведений Том Мітчелл. Озирнувшись, він побачив, що від смуги вже відірвалися літаки Михайленка та його веденого Дьоміна, а по смузі вже розбігалася пара Мустангів на чолі з самим Девідом Смітом. Ще два Мустанги чергової ланки вирулювали на старт.

— Радар системи Дельфін зафіксував, що з кількох німецьких аеродромів піднімаються бомбовози. Досить велика кількість. Будемо піднімати ланки Ворожейкіна та Вороніна, – почув він в шоломофоні голос наземного оператора РЛС.

— Вас зрозумів. Всім режим радіомовчання, діємо кожен самостійно, повідомлення по радіо лише у випадку необхідності, – скомандував Олексій.

Пілоти летіли мовчки, звучали лише іноді голоси наземних радіостанцій, які повідомляли про курс, напрям польоту, кількість і місце перебування німецьких бомбардувальників. Олексій летів один. Прилад нічного бачення «Сова» дозволяв йому добре бачити в нічному небі. Радіолокатор ще більше розширював його огляд. Ось він побачив контури першого бомбардувальника, за ним другого і третього. Олексій все більше схилявся до думки, що літаки тримають курс на їхній аеродром. На радіолокаторі майоріли десятки крапок – за цими ворожими літаками йшла основна армада. Трійка бомбовозів, що йшла першою очевидно повинна була освітити ціль скинувши над їхнім аеродромом «ліхтарі» – освітлювальні бомби, які повільно опускатимуться на парашутах. Ймовірно крім цього вони відмітять летовище запалювальними бомбами. Це дозволить всій армаді точно скинути бомби на ціль. Цю трійку треба будь-що збити, це дезорганізує ворога. Олексій визначив тип ворожих машин – бомбардувальники Хейнкель-111, старі знайомі. Олексій вирішив атакувати хейнкеля під прямим кутом, цілячись в кабіни для екіпажу. Ось світна крапка стала точно на заскленій носовій частині літака. Дистанція відкриття вогню. Коротка черга, три пунктири різнокольорових вогників і 30 та 37-міліметрові снаряди вибухають в кабіні. Бомбовоз різко нахиляється на крило і носом донизу і некерований падає. Олексій на розвороті атакує іншого хейнкеля і також всаджує в його кабіну три короткі струмені снарядів. Хейнкель яскраво спалахує і падає. Олексій атакує третього хейнкеля і також відправляє його вниз. Вороги не бачать його в темряві, а сам Олексій добре бачить бомбовози з допомогою радара та приладу нічного бачення. Олексій мчить напереріз черговому хейнкелю. Раптом він помічає, що прямо на нього летить двомоторний літак. Олексій змінює курс. Літак також змінює напрям польоту. Вперше за весь час польотів раптом запищала система попередження про те, що його Гайдамак-9 потрапив у радарний промінь. «Мессершмітт-110, нічний винищувач обладнаний радіолокатором», – зрозумів Олексій. Він спрямовує свою Дев’ятку вгору уникаючи зіткнення. Ворог не може повторити маневр більш легкої, швидкісної та маневреної Дев’ятки і втрачає його з поля зору, тепер відчайдушно намагається його знайти. Олексій спікірував донизу і атакує Ме-110 в черево. Заходити в хвіст не варто – там він потрапить в поле зору системи попередження про атаку винищувача ззаду і під вогонь стрільця. Черга снарядів випущена в черево і Мессершмітт-110 загорівшись падає.

— Обережно, бомбовози супроводжують винищувачі обладнані радарами, – порушує він радіомовчання.

Олексій відновлює атаку на хейнкеля. Черга розпорює бензобаки і бомбовоз спалахує мов сірник. Просто на нього сунуть ще два. Олексій, ніби при стрільбі в тирі відправляє їх донизу короткими чергами. Неподалік горять ще два літаки і падають донизу, їх очевидно збив хтось із його хлопців або група Сміта. Ще один Ме-110 ширяє у небі. Олексій з ковзанням уникає зони дії його радара і чергою по кабіні збиває його. Через хвилину він відправляє донизу ще одного Хейнкеля-111. «Скільки ще лишилося боєприпасів?». Ось суне Юнкерс-88. Прямо на нього. Знову огидний писк системи попередження про радар. Олексій з ковзанням кидає літак донизу і вбік. Юнкерс повертає на нього. «Юнкерс – нічний винищувач», – промайнула думка. Від товаришів з підрозділів АДД він чув, що німці обладнали Ю-88 радаром, поставили потужне озброєння і атакують ним важкі бомбардувальники союзників у небі Німеччини. Кілька різких маневрів. Важкий Ю-88 не може їх повторити. Ось Олексій вже у хвості. Стрільці з юнкерса палять з кулеметів у нічну темряву. Олексій весь час маневрує, уникаючи черг. Нарешті пузатий нічний винищувач у прицілі. Всі снаряди, які ще лишилися Олексій випустив однією чергою. Охоплений вогнем юнкерс падає. Боєприпасів вже немає, можна повертатися. В різних кінцях неба горять і падають ще кілька літаків. Де-не-де на землі палають вогнища. В піднесеному настрої він сідає на аеродром. Один за одним повертаються його хлопці. Всі провели успішні бої. Ворожейкін також збив десять літаків. Всього ескадрилья Данилюка збила сорок два літаки.