Новгород-Сіверський

Квітень 1943 року. 11 ескадра, яка пройшла перенавчання на нові винищувачі Гайдамак-9 відбувала на фронт, де вона замінить 23 ескадру. Аеродром на північ від Новгород-Сіверського. Над летовищем як завжди кружляє шістка Сімок – група прикриття. Олексій одним із останніх посадив свою Дев’ятку на летовище. Тут ще стояли Сімки другого авіакрила 23 ескадри. Ледь зіскочивши на землю Олексій опинився в обіймах командира 23 ескадри, колишнього їхнього командира полковника Свириденка. Тут вже були Войцех Пісоцький, Вальтер Майер, їхні заступники, командири ескадрилей та ланок.

— Ну розповідайте, що то за звір, Дев’ятка? – запитав полковник Свириденко, коли привітання закінчились.

— Чудова машина. Швидкість на сотню кілометрів більша ніж у Сімки. Горизонтальна маневреність така ж як у Сімки, зате вертикальний маневр значно кращий. Більш міцна конструкція. Замість сталі – титанова арматура. Обшивка – дюралюміній легований титаном. Бронекапсула – титанові та берилієві листи. Бронескло більш легке, прозоре та міцне, бронеспинка з легованого титану. Покращений приціл та більш досконалий бортовий комп’ютер Корона. Озброєння – далекобійні гармати. Можна стріляти з великої відстані під різними кутами. Влучання 37-міліметрового снаряда перетворює на тріски будь який літак, не подарунок і снаряди двох 30-міліметрових гармат. Дещо менший боєкомплект компенсується більшою точністю, дальністю і вбивчою силою. Напівстріловидне крило дозволяє пікірувати на великих швидкостях без ризику затягування в некероване піке. Ворог не може ні наздогнати ні втекти. На великих висотах перевершує на віражі навіть Сімку, – розповів Войцех Пісоцький.

Пілоти 23 ескадри з цікавістю розглядали Гайдамак-9. Їх відводили в тил і повинні були також переозброїти на Дев’ятки. Пілоти знайомились один з одним. Увагу Олексія привернув один з пілотів. На грудях він мав 7 медалей Срібний Сокіл. Щось знайоме промайнуло в рисах обличчя.

— Іван Кожедуб, – представився той.

— Олексій Данилюк.

Максим Свириденко підійшов до них.

— Командир першої ескадрильї Іван Кожедуб найкращий пілот другого авіакрила 23 ескадри. Менш ніж рік він на фронті, а вже збив 76 ворожих літаків. На рахунку Олексія Данилюка 92 перемоги за півтора року.

Олексій ніколи навіть не мріяв познайомитися зі славетним асом, чиї мемуари завжди займали почесне місце в його бібліотеці в іншій лінії часу. І ось вони з Іваном Кожедубом походжали стоянками розмовляючи, ділячись досвідом. Іван розпитував Олексія про шлях славної 11 ескадри, яка завжди виявляється була прикладом для інших. Олексій розпитував про події на фронті.

— Ганси рідко вступають у відкритий бій. Ворожі аси діють переважно парами, намагаються підкрастися із-за хмар, з боку сонця, з великої висоти вдаривши із засідки. Як правило проводять лише одну атаку, після чого намагаються зникнути. Для росіян кепсько. Там багато молодих пілотів, палять їх часто. Нерідко відловлюють прямо над аеродромом під час посадки прилаштовуючись у хвіст. Але для нас тут нічого особливого немає. Ми краще підготовлені, у нас радіолокатори і системи розпізнавання, які дозволяють визначати наші та ворожі літаки. На нашу територію залітають рідко, як правило на малій висоті, ховаючись від радарів. Але цим вони виказують себе нашим постам повітряного спостереження. Ми перелітаємо лінію фронту на великій висоті. Якщо хтось летить низько – це супротивник. Якщо не ми, то армійці їх перехоплюють. Іноді ескадра ППО, – розповідав Кожедуб.

— Під Сталінградом вони спочатку ще лізли у відкритий бій, але потім почали діяти із засідок. Намагалися сконцентруватися на росіянах чи американцях, яких вважали більш легкою ціллю, – згадував Олексій.

— Саме під Сталінградом я збив свій перший літак. Над Іловлею. В червні 1942 року.

— Знайомі місця, часто літав.

Розмовляли вони з Іваном Кожедубом до пізнього вечора. Наступного дня, на світанку 23 ескадра покинула Новгород-Сіверський.