Лобова атака

Осінь вступала в свої права. Бої за Сталінград не вщухають. Хоча їх інтенсивність суттєво зменшилась. В повітрі бої також тривають, проте небо поступово переходить під контроль коаліції. Сили Люфтваффе підірвані. Все частіше замість добре підготовлених пілотів, досвідчених експертів на завдання вилітають новачки. Сили їх супротивників зросли, а пілоти набралися досвіду. На боці коаліції також чисельна та технологічна перевага. Німецькі пілоти почали все частіше уникати сутичок з Гайдамаками, Гайдуками. Гітлер почав розуміти що ув’язався в повітряну битву, яку він виграти вже не зможе, а вийти з неї неможливо. Але фюрер сподівається, що перемога на землі полегшить становище й у повітрі.

Олексій Данилюк веде свою четвірку в район Сталінграда. Повсюди над ціллю працюють Іли та Петлякови. Час від часу до них приєднуються Гайдуки, які прасують степові дороги. Авіації ворога не видно. Проте Олексій знає, що німці можуть бути поряд. Вони, уникаючи відкритого протистояння все частіше використовують тактику засідок. Олексій прослуховує ефір росіян на різних частотах, сподіваючись виловити якийсь натяк на присутність німців.

— На південь від Камишина горять дві пєшки, їх атакували мисливці. Фрици йдуть на північний-захід, – раптом виловив він переговори російських пілотів.

Миттєво уявивши собі курс німців, ховаючись за хмарами і прикриваючись сонцем Олексій і Том взяли курс на перехоплення. Німці не дурні. Летіти під кромкою хмар не будуть. Їх треба шукати або у хмарах, або над землею, де вони будуть ховатися на її фоні. Їм пощастило. Внизу на фоні землі вони помітили два крихітні літаки. Мессери після успішної атаки на російські бомбардувальники поспішають додому. Олексій вирішує атакувати негайно. Німці помітили їх на відстані приблизно трьох кілометрів. Форсуючи мотори два Ме-109 намагаються втекти. Та марно. Швидкість Сімки на малій висоті майже на півтори сотні кілометрів перевищує швидкість Ме-109Г. Вороги у скрутному становищі. Маневреність Густава гірша ніж у його попередника Фрідріха і тим паче гірша ніж у Гайдамака-7. Чому німці не пішли на висоту, де Густав розвивав більшу швидкість? Очевидно боялися наразитися на атаку з висоти Гайдамака чи Гайдука? Сподівалися на маскування. Німці розвернулися в лоб, чого вони як правило не любили робити. Очевидно сподіваються на потужніше озброєння – три 20-міліметрові гармати та два кулемети. Але рефлекторний приціл та бортовий комп’ютер Гайдамака зводив цю примарну перевагу нанівець, а 30-міліметрова гармата давала перевагу Сімці. «Ну що ж, в лоб так в лоб». Будь його напарником Ворожейкін, був гарний шанс збити ворогів одночасно обох на лобовій атаці. Треба спробувати зробити це і з Томом Мітчеллом.

— Томмі, лобова атака.

Олексій навів світну крапку в центрі світного кільця на кок правого мессера. Черга метрів з шестисот. Швидкість зближення величезна. Мессери метеорами пронеслися повз них. Різкий розворот. Олексій встигає помітити як обстріляний ним Ме-109Г на великій швидкості врізався в землю і вибухнув. Другий палаючи і залишаючи хвіст густого чорного диму намагається набрати висоту. Але перевертається на спину, звалюється у штопор і також вибухає на землі. Два вогнища чадять неподалік одне від одного. «Молодець Том». Із землі сипонули траси Ерліконів. Олексій і Том проносяться над самою землею уникаючи трас і швидко покидають зону обстрілу. Потім набравши висоту взяли курс на захід.