Зламана стріла

Фокке-Вульф-190 з димом тягнеться на північний схід, намагаючись перетягнути через Дон. До укріпрайону вже недалеко. Олексій підходить до німця дуже близько. Так що добре бачить пілота. Вистачить короткої черги щоб добити його. Проте Олексій не стріляє. Його погляд зустрівся з поглядом німецького пілота. Олексій великим пальцем в рукавиці показує через борт вниз. Німець зрозумівши відкриває ліхтар, вибирається з кабіни і відштовхується від літака. Через кілька секунд в повітрі вже висить розкритий купол парашута.

Взяли курс на північний схід набираючи висоту. Вже звична висота 7000 метрів. Дві четвірки мессерів намагаються їх перехопити. Олексій і Том знову набирають висоту. 9000 метрів. Німці припиняють набирати висоту, знаючи що у розрідженому повітрі Гайдамак має незаперечну перевагу. Олексій намагається зайти так, щоб для німців вони були на фоні сонячного диска. Німці маневрують, намагаючись змінити позицію так, щоб він з Томом не були для них на одній лінії з сонцем. Але марно. Розділитися німці не наважуються. Олексій вже склав план атаки.

— Роби як я, – подав він команду Мітчеллу.

І вони стрімко атакують з висоти. Несподівано німці утворюють захисне коло. Вони знають, що втекти від Гайдамака неможливо. Їх більше, але тактична перевага в українських пілотів. Дві четвірки – два кола. Олексій вирішує збити одного соколиним ударом згори. Німець у прицілі. Він маневрує намагаючись вислизнути. Коротка черга кресонула по фюзеляжу. Гайдамаки мов метеори промчалися над мессерами і знову пішли вгору. Один Ме-109 вивалився з кола і залишаючи димний слід пішов униз. Над падаючим літаком розкрився купол парашута. Вцілілі мессери стрімко пікірують до землі. Але не в різні боки, а в напрямку однієї точки на землі. «Хочуть заманити нас під вогонь зенітних батарей», зрозумів Олексій. «Нічого у вас не вийде». І вони не спікірували вслід за німцями. Олексій став шукати іншу ціль. І знайшов.

— Томмі, нижче нас Фокке-Вульф-189, над ним чотири мессери, атакуй розвідника, я займуся мессерами.

І він стрімко спікірував униз. Черга. Верхній мессер загорівся і став завалюватися на крило. Три вцілілі тільки тепер помітили небезпеку і стрімко спікірували до землі. Горить Фокке-Вульф-189 збитий Мітчеллом. Справу зроблено, можна повертатися. Вони знову швидко набрали велику висоту. Раптом нижче він помітив літак, який ішов з півночі на південь. Побачивши їх, пілот відразу розвернувся назад. Розвідник Ю-88. Чи стачить боєкомплекту для нього? Том повідомив, що розстріляв боєкомплект. Юнкерс форсуючи мотори намагається втекти, але марно. Олексій ловить кабіну пілота у приціл. Стрілець ще здалеку відкрив вогонь по винищувачах. Двісті метрів. Сто. Можна стріляти. Гармати бризнули короткою чергою і змовкли. Траса кресонула по кабіні. Олексій і Мітчелл з ковзанням ідуть у бік. Юнкерс повільно втрачає висоту. Німці почали вистрибувати з літака. Розкрилися три парашути. Четвертий – пілот очевидно був убитий. Вони опинилися навіть між парашутистами. Німець промайнув зовсім близько. Олексій похитав крилами. Німець, зрозумівши, що по парашутах стріляти не будуть також помахав їм рукою.

В Сталінграді все ще киплять жорстокі бої. Але авіації в повітрі стало значно менше. Відтіснивши росіян до самого берега німці намагаються остаточно скинути їх у Волгу. Бомбардувальників обох сторін не видно, але працюють невеликими групами Іли прикриті парами і четвірками винищувачів. Із землі по них б’ють зенітки. Німці частину уваги переключили на північ, намагаючись ліквідувати Саратовсько-Ульянівський плацдарм. В травні Гітлер не приділив йому достатньої уваги, коли ще німці без проблем могли остаточно встановити лінію фронту по Волзі. Тепер ця смужка землі на правому березі Волги їх непокоїть. Але наступ силами в основному румунських, італійських армій посилених угорською армією та підрозділами формувань як російських колаборантів так із багатьох країн Європи пробуксовував. Та й вони ставали все більш ненадійними. У вересні, ціла ескадрилья Ме-109 керованих хорватськими пілотами приземлилася на українських аеродромах. Потім кілька румунських пілотів також перелетіли через лінію фронту і сіли на летовищах Східної України.

Олексій з Томом знову над приволзькими степами. Вони вже майже годину шукають німецьких мисливців вздовж лівого берега Волги. Паливо з одноразових фанерних баків використане. Можна їх скинути. Один натиск пальця і бак падає вниз. Кілька вогнищ внизу на горизонті привернули їхню увагу. Через хвилину виявилось, що два Ю-87 і два Ме-109 штурмують невелику російську колону на дорозі.

— Томмі, атакуємо спершу худих, потім юнкерси.

Ретельно оглянув простір навколо, особлива увага сонцю та хмарам. Більше ворожих літаків немає. Німці вже скинули бомби і носяться над дорогою поливаючи її вогнем з гармат і кулеметів. Внизу метаються фігурки кавалеристів, намагаючись врятуватися від вогню з неба. В голому степу ніде сховатися. Два гайдамаки падають з висоти. Мессер, виходячи з атаки нагору потрапляє у приціл Олексія. Черга і він перевернувшись загорівся і через мить вибухнув на землі. Том так само розправився з іншим Ме-109. Юнкерси припинивши штурмування понеслися над самою землею в напрямку Волги. За одним кинувся Том, за іншим Олексій. Том довгою чергою зрізав юнкерса і той шубовснув у Волгу. Олексій намагається збити свого юнкерса. Той спритно маневрував над самою землею ухиляючись від снарядів. Німець ніяк не хотів потрапляти у приціл вислизаючи ніби в’юн. Стрілець запекло відстрілювався. Через малу висоту зайти у хвіст або вдарити знизу було неможливо. Німець спритно маневрував над самою водою. Він змінив курс і летів по річці на північ. Нарешті, з великими труднощами Олексій на мить установив світну крапку на кабіні юнкерса. Коротка черга. Юнкерс продовжував летіти, але кулемет стрільця замовк. Олексій дав по ворогові кілька довгих черг з відстані метрів у п’ятсот. Ворожий літак задимів, його маневреність зменшилась. Остання вбивча черга, він спалахнув і врізався у воду.