Гарячі небеса

Знову політ до Сталінграда. Після нищівної поразки під час спроби атакувати українські аеродроми, Люфтваффе знову сконцентрували увагу на Сталінградському напрямі. Відчувалося що ВПС Третього Рейху вже видихаються. Сили їх супротивників постійно зростали. Росіяни, крім літаків власного виробництва – винищувачів яків, лаггів, штурмовиків Іл-2, бомбардувальників Пе-2 отримували все більше іноземних – винищувачів Спітфайр, Аерокобра, Гайдамак-3. Бомбовозів Б-25, А-20. З’явився ще один свій власний винищувач Ла-5. Українські ВПС отримували все більше нових гайдамаків, гайдуків, пластунів, характерників. На українські летовища перелітали все більше і більше американських бомбардувальників Б-17, Б-24, Б-25, винищувачів Мустанг та Р-38-Лайтінг. Сталінград все-ще продовжує палати. Невже тут ще залишилось чому горіти? Іли та Бостони працюють над ціллю. Їх прикривають Яки, які ведуть запеклий бій з мессерами. Вісім Фокке-Вульфів летять до лінії фронту. Гонта набирає висоту і заходить на сонце. Через суцільну імлу від задимлення важко тримати ворожу вісімку в полі зору.

— Данило, атакуй першу четвірку, я другу, – передав Гонта по радіо.

Стрімко спікірувавши Данилюк з Ворожейкіним заходять фоккерам у хвіст. Невелике зниження. Вороги їх не помічають. Але вони помітили пару Гонти, яка заходить у хвіст іншій четвірці фоккерів. Німці різко повертають намагаючись зайти у хвіст парі Гонти і очевидно попередили своїх по радіо – фоккери почали маневрувати намагаючись скинути Гонту і Вороніна з хвоста. Але німці не помітили пару Данилюка. Черга і фоккер спалахнув. Інший намагається вийти з-під удару пішовши на вертикаль, але підставляє під удар всю площину літака. І отримує зливу 20 і 30-міліметрових снарядів, перекидається на спину і розкручує масну димну спіраль до землі. Ворожейкін одночасно розправляється з двома іншими. Гонта також встигає завалити фоккера. Три вцілілі відчайдушно маневрують, намагаючись втекти. Той що втратив напарника відколюється від пари і пірнає вниз. Данилюк легко його наздоганяє і незважаючи на відчайдушні маневри ловить у приціл. Різнокольорові вогники наздоганяють фоккера прошиваючи фюзеляж, мотор і кабіну. Гонта і Воронін нарешті розправляються зі своїми противниками. Два мессери намагаються прошмигнути мимо них. Ворожейкін блискавично зрізає одного з них чергою. Данилюк так само миттєво заходить іншому у хвіст і короткою чергою відправляє його донизу. Внизу Ліберейтори прикриті Мустангами і Гайдамаками обрушують зливу бомб на зайняту німцями частину Сталінграла. Трохи далі продовжують працювати Іли завдаючи ударів по німецьких позиціях.

На аеродромі, начальник штабу Іванюта повідомляє про присвоєння йому четвертої нагороди Срібний Сокіл і одночасно про нагородження Арсенія Ворожейкіна першою медаллю Срібний Сокіл.

Виліт надвечір до Сталінграда. Пара Данилюка і Ворожейкіна тримається на 6000 метрів. Від запеклих боїв та пожеж над землею висить суцільне марево. В тому мареві намагаються ховатися літаки супротивників. Група ілів ставши в коло працює над ціллю без прикриття винищувачів. Такі групи завжди привертають увагу Олексія – чудова приманка для ворожих винищувачів. Можна когось вполювати. По ілах знизу б’є зенітна артилерія німців. Раптом зенітний вогонь вщухає. Отже неподалік німці. Ось трохи вище ілів з боку сонця плавають чотири Ме-109. Олексій вирішує використати димне марево і блакитний матовий камуфляж своїх Гайдамаків. Сонце та димна імла приховають їх. Набравши швидкість Олексій пірнає вниз. Потім захід убік сонця. Німецькі пілоти втративши їх з поля зору нервують, постійно нахиляють машини то на одне то на інше крило. Данилюк і Ворожейкін пірнають під ворожі літаки і йдуть вертикально вгору. Черево мессера у прицілі. Черга! Снаряди з трьох гармат шматують тіло мессера. Він загорівшись перевертається і похило падає ледь не зіткнувшись з Олексієм. Поряд спалахує і розмотує димну спіраль до землі ще один. Два вцілілі Ме-109 пікіруючи вниз намагаються втекти. Олексій із веденим кидаються навздогін. Гайдамак-7 легко наздоганяє Ме-109. Як не маневрував ворог, але траса авіаційних снарядів перетворює його на палаючий смолоскип. Через пару хвилин Ворожейкін збиває іншого. Олексій хотів бува набрати висоту, але збоку помітив дев’ятку Ю-87, які штурмували скупчення російських кавалеристів. Німці вже скинули бомби і пікірували стріляючи вниз з кулеметів. Олексій вибрав як мішень пікіруючий літак. Траса прошила Штуку і ворожий літак не виходячи з піке вибухнув на землі. Юнкерси від несподіванки розлетілися в різні боки. Олексій заходить у хвіст і збиває ще одного, потім третього. Ворожейкін розправляється з двома Штуками. Можна йти додому. На всяк випадок вони набирають висоту сім тисяч метрів і беруть курс на схід. Вдома його вітає ледве не весь особовий склад третього авіакрила. Коли проявили апаратуру фото контролю, Іванюта оголосив, що Олексій став четвертим пілотом 11 ескадри, який перейшов межу у півсотні збитих ворогів, зрівнявшись за цим показником з Максимом Свириденком, Войцехом Пісоцьким та Вальтером Майером.