Вогняні степи

Тим часом обстановка у росіян складалася несприятливо. Наступ на Курськ захлинувся. Німці перейшли в контрнаступ і фланговими ударами відсікли від основних сил угруповання військ націлене на Курськ. Атаки з повітря пригальмовували німецьку армаду, але зупинити її просування і відвернути катастрофу не могли. Ворог ігнорував втрати від ударів Гайдуків по своїх колонах та передових позиціях. На цю ділянку фронту перекидалися авіачастини не лише з усього російського фронту, але із західного, з Африки, знімалися навіть частини з ППО Німеччини. Бої у повітрі ставали все запеклішими. 11 ескадра перейшла з польотів на полювання парами і четвірками на вильоти великими групами. Вперше Олексій побачив нальоти на позиції росіян армад у кілька сотень юнкерсів. Німці просувалися на південь націлюючись на межиріччя Волги і Дону на місто Сталінград. Українські ВПС воліли тепер атакувати колони ворога у відкритому степу, де не було можливості сховатися, крім вузьких лісосмуг та прибережних лісів. Гайдуки почали масово випалювати лісосмуги та прибережну рослинність напалмовими бомбами, на піхоту летіла злива касетних бомб, а на танки – протитанкові бомби з коригованим падінням та керовані реактивні снаряди.

Одного разу на їх аеродром, а базувалися вони вже в районі містечка Велика Писарівка, прилетів їхній новий командир 11 ескадри полковник Тищенко. Прилетів на своєму Гайдукові, без ескорту зі своїм напарником майором Савченко. Полковник так само як і звичайні пілоти брав участь у польотах і повітряних боях, про що свідчили три Срібних Соколи на грудях. Майор Савченко мав два Соколи. Полковник розповів про нову директиву командування. Там вважали, що їх чекає багатомісячна запекла повітряна битва, і нагорі побоюються, що у пілотів може накопичитися фізична та моральна втома, втрата концентрації уваги, що загрожує загибеллю. Тому командування перекинуло до укріплених районів вздовж правого берега Дону велику кількість радіолокаторів. Там хочуть мінімізувати кількість вильотів і літати виключно на побаченого супротивника, повністю відмовитись від патрулювання. Також сюди перебазували три ескадри розвідників Сапсан. Вони будуть постійно висіти над районами ворожих аеродромів і по радіо повідомляти про зліт ворожих літаків. Кількість вильотів наказано було обмежити трьома вильотами на день. Дві ескадри, які зараз сюди перекидають візьмуть на себе роботу вночі. Також перекинуто сюди три ескадри Гайдуків ВПС, завданням яких будуть удари по ворожих аеродромах. Їх прикриватимуть дві ескадри Гайдамаків. Повномасштабно підключають до битви і армійську авіацію. Також полковник повідомив, що по всій країні будується багато нових аеродромів з бетонованим покриттям і на них вже перелітає американська авіація, яка буде завдавати ударів по промислових центрах Німеччини.

Німці все ближче і ближче підходили до Сталінграда. Їх серйозно сповільнювала злива бомб і снарядів з Гайдуків, які вдень і вночі падали на їх голови. 11 ескадра перелетіла поближче до вигину русла Дону. Загублена в степу станиця Камишинська зі збудованим ще до війни бетонованим аеродромом. Звідси зручно літати до Сталінграда.

Група із 12 винищувачів під командуванням віце-капітана Татаренка тримає курс на Сталінград. Ледь піднялися з летовища – побачили величезні хмари диму, що застилали горизонт – палає величезне місто. Четвірка Гонта – Воронін, Данилюк – Ворожейкін йде вище за всіх на висоті 8000 метрів. Дихальна маска закриває обличчя. На тисячу метрів нижче йде четвірка Аблаєва, а під ними на 6000 четвірка командира групи Татаренка. Велика група Ю-88 та Ю-87 сунуть на місто. Проте не вони зараз їхня ціль. Їм назустріч летять Яки та Гайдамак-3 російських ВПС. Їхньою ціллю стануть дві вісімки мессершміттів, які прикривають бомбовози і знаходяться на висоті приблизно 5000. Сьогодні Трійки вперше вступлять у бій. Російські пілоти пройшли навчання під Києвом на нові для них літаки і кілька днів тому перелетіли на фронт. Росіян дратували і тривалий час перенавчання, і ретельне вивчення матеріальної частини і нова тактика бою, знання яких вимагали від них українці. Знайомі пілоти розповідали Олексію, що довелося попрацювати щоб відучити їх крутити карусель на малих висотах і навчити використовувати вертикальний маневр і велику висоту. І ось вони на фронті.

— Муслім, візьми на себе другу групу мессерів, я візьму першу, Гонта, прикрий, – передав по радіо Татаренко.

Татаренко і Аблаєв з ходу збивають по мессеру і зав’язують бій з ворогом. Сімки нав’язують ворогам швидкісний і маневрений бій використовуючи всі переваги Гайдамака-7. До землі йдуть ще два палаючих мессера. Яки і Трійки атакують юнкерси. Трійки відразу ж підпалюють пару юнкерсів. Атака яків безрезультатна. На горизонті з півночі з’являються десять темних крапок, які наближаючись перетворюються на літаки. Йдуть двомоторні машини. Мессершмітти-110.

— Татарин, з півночі десять мессерів, – передав Гонта.

— Гонта, візьми їх на себе, не допусти до місця бою.

У їхньої четвірки серйозна перевага – висота і використовуючи її вони падають зверху на мессери прикриваючись хмарою та сонцем.

— Атакуємо всі, після атаки вихід нагору, – передав Гонта

Кожен ще здалеку ловить ворога у приціл, німці зосередили увагу на місці бою на горизонті і не дивляться вгору. Йдуть вони під нижньою кромкою хмар – дуже необачно. Гонта пірнає у хмару, слідком за ним у білу ватну завісу пірнають Данилюк з Ворожейкіним. Вивалюються з хмари за кілька сотень метрів від групи Ме-110. Світна точка стає точно на фюзеляжі. Майже одночасно від літаків Гонти і Вороніна до мессерів понеслися різнокольорові вогники. Два мессери окуталися чорним димом. Тут же вогонь відкривають і Данилюк з Ворожейкіним. Ще два Ме-110 загорілися і потягли донизу масні стрічки диму. Четвірка Гайдамаків стрімко пішла вгору, від перевантаження потемніло в очах. Олексій помічає на бортах Ме-110 білий щит з червоною буквою «R». «Ріхтгоффен, старі знайомі, що ж ви утнули таку дурницю – йшли під нижньою кромкою хмар, невже самовпевненість»? Гонта стрімко падає з висоти на Ме-110. Данилюк кидає Ворожейкіну: