Вогняні метеори

Листопадовий світанок. На небі все рідше та рідше з’являється сонце. Та сьогодні розпогодилося. Видимість мільйон на мільйон, як кажуть пілоти. Чотири десятки Гайдуків авіакрила сусідньої 12 ескадри тримають курс на північний захід. Ціль – новозбудований німцями аеродром поблизу польського містечка Подедвуже. Можна лише уявити почуття Войцеха Пісоцького, який вперше за кілька років пролітав над рідною Польщею. В безпосередньому прикритті група Майера на висоті шість тисяч. Групу очистки повітря веде Пісоцький, на семи тисячах, по 12 Гайдамаків у кожній. Ескадрильї у повному складі. Друга ескадрилья Віктора Тимченко залишалася на аеродромі в резерві в повній готовності. Ведучий групи Гайдуків заходить на ворожий аеродром з боку сонця на стандартній висоті у п’ять тисяч. Над аеродромом, на висоті всього трьох тисяч кружляє шістка мессерів прикриття. А на аеродромі якраз вирулювали на старт Штуки.

— Поляк, шугони мессерів, – передав по радіо Майер.

— Татарин, прикрий атакую, Муслім, займи ешелон вісім тисяч і уважно слідкуй за повітрям.

Четвірка Пісоцького, замаскувавшись у сліпучому промінні сонця стрімко падає з висоти. Мессерів відволікли Гайдуки. Побачивши армаду літаків німці почали відходити від аеродрому і полізли вгору. Зенітки все ще мовчать. Пісоцький і Данилюк стрімко атакують мессерів згори. Ще здалеку навівши на ціль світну точку, вони одночасно, метрів з чотирьохсот відкрили вогонь. Два мессери загорівшись пішли вниз. Такою ж успішною була атака пари Гонта – Воронін. Два вцілілі мессери шугають вниз. Вісімка Гайдуків вже скинула бомби, вони падають вниз вражаючи штуки, які вирулюють на старт. Як тільки бомби вибухають, вісімка Гайдуків перетворюється з бомбардувальників на винищувачі стрімко падає вниз на двох вцілілих мессерів. Ворожі літаки один за одним вибухають у повітрі вражені зливою снарядів та куль. Кожен Гайдук має по 6 вогневих точок по 2 гармати 20 міліметрів та по 4 16-міліметрових кулемети. Блиснув залп зеніток. Шапки вибухів виникають збоку від вісімки Гайдуків. Дочекавшись поки блисне внизу другий залп, Гайдуки різко розвертаючись пірнають в шапки вибухів від першого залпу зеніток, які тануть у повітрі. Протизенітна група винищувачів-штурмовиків уже пікірує на зенітки. Другий залп зеніток ліг набагато далі від цілі ніж перший і далеко позаду вісімки. У приціл Олексій бачить, як від батарей в різні боки біжать маленькі фігурки солдатів-зенітників. І тут же їх накриває хвиля вибухів касетних бомб. Протизенітна група розвернувшись вдруге заходить на зенітні батареї. Від кожного літака до землі потяглися по вісім вогняних різнокольорових пунктирів – по 4 гармати та по 4 кулемети. Нові і нові бомби падають на летовище вражаючи літаки. Нарешті атака на аеродром завершена. Всі йдуть додому, залишаючи позаду палаюче летовище оповите димом.

Над своїм аеродромом уже звична картина – чотири Гайдамаки прикривають посадку, тільки цього разу це не їхні пілоти, а сусіди по летовищу з армійської авіації.

Ескадрильї Тимченко немає – полетіли блокувати аеродром, по якому мала завдати удару армійська авіація. А на старті, чекаючи їх появи готова до зльоту четвірка прикриття на чолі з самим Свириденком. Через півгодини вони злетіли у повітря і зайняли позицію на висоті. Скоро повернулася і група Тимченко. Їхній виліт був також вдалим. 12 Гайдамаків вийшли на аеродром трьома четвірками на висотах сім, вісім і дев’ять тисяч метрів. Там вже кружляли дві вісімки Мессершміттів на висотах чотири і шість кілометрів. Тимченко четвіркою маючи перевагу у висоті зайшов на сонце і атакував верхню групу мессерів. Три мессери були збиті за лічені секунди. Один з них на рахунку самого Тимченко. Вороги почали втікати. Четвірка стрімко падає з висоти на другу групу ворогів і Тимченко соколиним ударом збиває ще два винищувачі. Решта відійшли на захід. Тепер вже ніщо не заважало удару по аеродрому.

Зробивши аналіз вильотів і підвівши підсумки Свириденко сказав:

— Сюди прилетіли додатково дві ескадри армійської авіації. Вони візьмуть на себе всю роботу по прикриттю військ. Ми ж, 11 ескадра ВПС будемо завойовувати панування в повітрі. Почнемо із завтрашнього дня тероризувати їх польотами на вільне полювання.

Наступного дня четвірка Гайдамаків висить на висоті 8 тисяч поблизу ворожого аеродрому, маскуючись сліпучими променями сонця і чекаючи повернення ворожих літаків. Ось п’ятірка Штук повертається з польоту нерівним строєм. Очевидно вони витримали важкий бій з армійцями і їх добряче поколошкали. З дев’яти залишилось лише п’ятеро. Прикриття з Ме-109 очевидно пішло додому. Самі вони в передчутті повернення на базу після пекла повітряного бою і вони не особливо думають, що біля їхнього дому чатують мисливці.

— Гонта, прикрий атакую, – кинув в ефір Войцех Пісоцький.

Два Гайдамака стрімко спікірували вниз прикриваючись сонцем та зайшли в хвіст п’яти Ю-87. Безпечність дорого коштувала німцям. Пісоцький за один захід збиває три юнкерси. Ще два розстрілює Олексій Данилюк. Прямо на льотному полі спалахує п’ять пожеж. Пісоцький помічає на стоянці великий тримоторний транспортний Ю-52 і на розвороті накриває його вогнем з гармати і кулеметів. На аеродромі спалахує шоста пожежа.

Наступного дня небо заволокли хмари, але їхня нижня кромка трималася на висоті 4-х тисяч метрів. Проте де-не-де в них були вікна крізь, які проглядалася земля. Пісоцький і Данилюк пішли на полювання удвох. Прикриваючись хмарами прилаштувалися позаду пари мессерів, які поверталися після запеклого бою. Зайшли їм у хвіст і розстріляли на малій висоті під час посадки.