Перший поєдинок

Пісоцький перевів літак у пікірування, націлюючись на крайній бомбардувальник у строю. Данилюк увімкнув приціл і повторив його маневр прикриваючи дії командира. Ворожа група стрімко наближається. Раптом від юнкерсів до них потягнулися білі нитки і розсипаючись віялом танули у повітрі не долітаючи. Від літака Пісоцького до юнкерса потягнувся феєрверк різнокольорових вогнів: білих, жовтих, червоних, оранжевих. Частина із них гасла в череві бомбардувальника. Юнкерс випустив шлейф масного чорного диму і завалюючись на крило випав зі строю. Потім перевернувшись на спину охоплений полум’ям пішов вниз, спрямувавши ніс до землі.

— Є, один готовий, молодці, – почувся голос станції наведення Комар-4.

Літаки Пісоцького і Данилюка з величезною швидкістю промчали над бомбардувальниками, так що стрільці навіть не встигли спрямувати на них свої кулемети на турелях. Літак Войцеха став швидко набирати висоту. В цей час зліва по курсу, вище від них Олексій помітив чотири одномоторних літаки, що на великій швидкості йшли їм напереріз.

— Поляк, вище на одинадцятій годині мессери.

— Бачу, роби як я.

З невеликим набором висоти пара Гайдамаків продовжувала йти попереднім курсом. Олексій звернув увагу, що мессери тримають курс не прямо на них, а в точку попереду, де їхні курси повинні були зійтися. Ось вже четвірка літаків з тонкими мов тулуб оси фюзеляжами майже на дистанції відкриття вогню. В цю мить Пісоцький з різким поворотом вліво переводить літак у зниження пірнаючи під мессерів. Данилюк миттєво повторює його маневр. Мить, і четвірка Bf-109 мов метеори промайнули над ними не встигши впіймати їх у приціл і відкрити вогонь. Олексій встигає зафіксувати поглядом жовтий кок та жовті плями на площинах нижньої частини крила і фюзеляжа, чорні хрести з білою окантовкою. Пісоцький з бойовим розворотом набирає висоту. Олексій повторює його маневр. Безліч виснажливих тренувань не минули даремно, кожен рух доведений до автоматизму. Пілоти Люфтваффе, перекинуті із російського фронту очевидно ще ніколи не зустрічали такого супротивника як Гайдамак-5 за штурвалом якого знаходяться вишколені пілоти. Схоже вони за звичкою оцінювали їх на рівні російських ішаків, можливо навіть мігів та яків. Одна пара мессерів очевидно керована не зовсім досвідченими пілотами, побачивши що втрачають перевагу у висоті різко свічкою пішли вгору. Це була груба і фатальна помилка. Швидкопідйомність Гайдамака-5 значно краща ніж у Bf-109. Вони втративши швидкість потрапляють у приціл Войцеха Пісоцького. Знову феєрверк різнокольорових вогнів і мессершмітт спалахнувши закручує димну спіраль донизу. Інший, уникаючи зіткнення з падаючим напарником підставляється на лінію зручну для атаки Олексія Данилюка.

— Данило бий, я прикрию, – миттєво оцінив ситуацію Пісоцький.

Світна крапка встановилася точно на кабіні мессера. До цілі всього метрів сорок. Олексій хвилюючись тисне на обидві гашетки. Серце здається готове вискочити з грудей від хвилювання. Три струмені різнокольорових вогнів різонули по кабіні та фюзеляжу. Миттєво розлетілося скло ліхтаря, полетіли в різні боки вирвані шматки дюралю. Ще мить і з неба донизу падає весь охоплений полум’ям смолоскип. Перший літак збитий Олексієм Данилюком.

— Данило, роби як я.

Олексій побачив, що два інші мессери мчать просто на них. Вони не встигли врятувати своїх і тепер прагнуть хоча б помститися. Пісоцький повернув свій Гайдамак мессерам прямо в лоб.

— Данило, прикрий атакую, – передав Войцех і пішов у лобову атаку. Супротивники не звертали.

Очевидно німці ніколи ще не стикалися з рефлекторним прицілом і ще не знали, що атакувати Гайдамак-5 в лоб дуже небезпечно. Тим більше керований таким майстром як Войцех Пісоцький. Черга випущена поляком з трьохсот метрів на зустрічних курсах влучила точно у кок гвинта, лопаті та прямо в лобове скло ліхтаря кабіни. Пробивши бронескло бронебійний снаряд вибухнув у кабіні Ме-109. Обертаючись навколо своєї осі мессер пішов носом донизу і вже не змінював свого положення до зіткнення із землею. Інший Bf-109 різко перейшов у прямовисне пікірування і на величезній швидкості помчав до землі.

— Нехай іде, – сказав Олексію Войцех Пісоцький.

Досвідчений пілот не хотів ризикувати перевагою втративши висоту перед ймовірною появою нової групи Bf-109.

— Лемех, я Свирид, прикрий атакую, – почули вони голос Максима Свириденка.

Потім вони почули голос однієї із станцій наземного наведення:

— Молодці, юнкерс горить, другий, третій, четвертий, п’ятий….

Ще кілька хвилин льоту і вони вже над місцем бою групи Свириденка. Вже все було скінчено. Із землі піднімалися стовпи диму. Три вцілілі юнкерси скинувши куди попало бомби спікірували донизу щоб злитися з фоном місцевості і втікали на північ у бік кордону. Четвірка очолювана Свириденком кружляла на висоті трьох тисяч метрів, вище приблизно на висоті п’яти тисяч кружляла четвірка прикриття Лемешка.

— Поляк, вам п’ятдесят вісім, – передав по радіо Свириденко.

Це був умовний сигнал повертатися в Чоколівку. Назустріч їм йшла вісімка двомоторних винищувачів-бомбардувальників Гайдук-5 прикритих чотирма Гайдамаками. Під черевом Гайдуки несли бомби. Зеленкуватий матовий камуфляж свідчив, що це літаки армійської авіації. Згодом повз них прошмигнула четвірка Гайдамаків у сірому матовому камуфляжі – винищувачі ППО.

Над летовищем Чоколівка на висоті чотирьох тисяч метрів кружляла четвірка Гайдамаків, – прикривали посадку.