Глава 4

З того часу, як Альфонсо дель Торо висловив свої не найприємніші думки щодо Джеккі, з детективом вони більше не бачилися. Альфонсо не дзвонив йому і не приходив. Він навіть не намагався дізнатися у того, чи з'ясував він хоч щось із приводу справи. По суті, їхній контракт тривав лише день. Спершу, коли до Альфонсо зателефонував мер і, з піною біля рота, заявив, що якщо він не відчепиться, то бібліотека втратить міську підтримку, містер дель Торо неймовірно розлютився. Коли він прогнав Джеккі, то був у повній впевненості, що вчинив абсолютно правильно. Але з часом він замислився над тим, що все-таки це було не так. Зрештою Джеккі був єдиним, кого всерйоз схвилювала проблема Альфонсо. Але вибачитись не давала гордість.
Минуло близько тижня, Альфонсо намагався налагодити справи в бібліотеці, сидів за великим столом і зводив рахунки в купу. Раптом він почув якийсь шурхіт за дверима свого кабінету. Він насторожився, відірвав голову від паперів і озирнувся. Нічого незвичного. Останній шурхіт долинув з боку дверей. Він підвівся зі стільця і обережно підійшов до них. На підлозі лежав аркуш паперу, з якимось текстом. Альфонсо підняв його і побачив, що літери надруковані.
"Якщо хочеш побачити свого брата живим, приходь у парк Гарден опівночі цього дня, нам потрібні п'ятсот тисяч фунтів готівкою, інакше ми надішлемо голову твого брата в мішку"
Побачивши таке, Альфонсо здригнувся, потім ривком відчинив двері, але за нею вже нікого не було. Він кинувся в хол бібліотеки, підбіг до адміністратора на ресепшині і запитав, задихаючись:
-"Гей, Луїсе, ти не бачив тут когось підозрілого?"
- "Що? Перепрошую, а про кого саме йдеться? За останні десять хвилин до мене підходило п'ять або шість чоловік і всі зовсім різні"
- "Ну ... Я не знаю" - Альфонсо швидко зрозумів, що Луїс йому не помічник, справді, безглуздо було сподіватися, що адміністратор, через якого в день проходять сотні різних людей, раптом зможе визначити когось "підозрілого".
-"Щось трапилося? На вас немає обличча"
-"Ні-ні. Все добре, просто здалося"
Альфонсо повернувся до свого кабінету і знову перечитав листа. Потім ще й ще. Він читав його доти, доки остаточно не дійшов сенс послання.
- "Напевно звертатися в поліцію не варто. Але ж у мене і грошей таких немає. Чорт забирай!" – він вийняв мобільний телефон із кишені. Зайшов у розділ "контакти" та прокрутив їх. Його погляд впав на номер з ім'ям Джеккі. Хвилинний порив натиснути на нього перервали думки про свою гідність:
-"Ну вже ні. Я розберуся без нього"
Альфонсо зібрався і вирушив до будинку, де жив його брат. Біля ганку сусіднього будинку підрізала квіти та ж сама бабуся, з якою нещодавно спілкувався Джеккі.
-"Вітаю!" - підійшовши до неї звернувся Альфонсо.
-"Добрий ранок!" - Усміхаючись відповіла бабуся.
-"Моє ім'я Альфонсо, я рідний брат вашого сусіда"
-"Аааа, Хілда?"
-"Хілда? Дивно, що він змінив ім'я"
- "Ви знаєте, я скажу вам по секрету, що з вашим братом, якщо ви дійсно його брат, останнім часом відбувається багато дивного"
-"Так? І що, наприклад?"
- "Ну він не з'являвся вдома вже кілька тижнів. А минулого тижня до мене підходив дивний чоловік, років тридцяти на вигляд. Він усе розпитував про містера Хілда і сказав, що його справжнє ім'я Хенк. Ми не довго поговорили з ним і він пішов. А через два дні, я, за своїм звичаєм, прокинулася серед ночі, щоб попити води... Вийшла на кухню, а в мене вікна виходять прямо на будинок Хілда і знаєте що? Я побачила слабенький вогник світла в будинку! Мені могло здатися... Розумієте, я була сонна і не надала цьому значення, але тепер шкодую, що не викликала поліцію... Зараз я абсолютно впевнена, що там хтось був тієї ночі!
-"Це дуже ... Я спробую увійти в цей будинок, якщо ви не проти"
- "Вже не знаю-не знаю. Я б порадила вам звернутися до поліції"
- "Аххх... Раз вже ви були зі мною відверті, я теж розповім вам правду по секрету - сьогодні мені прийшов анонімний лист із погрозами. Там сказано, що мого брата викрали. Ми давно не спілкувалися, але я дуже хвилююсь за нього. .. Ось, дивіться" - Альфонсо вийняв листа від здирників з кишені і простяг старенькій. Вона глянула й ойкнула від подиву.
- "Який жах! Ну добре, раз ваша справа приймає такий поворот, можете спробувати забратися в його будинок, я не викликатиму поліцію"
Альфонсо вирушив до братового будинку. Це був добротний двоповерховий будинок з невеликим заднім двориком. Альфонсо обійшов його довкола і помітив, що одне вікно зачинене не так щільно, як інші. Він підійшов до нього, сунув палець у щілину і з зусиллям відчинив його. Він озирнувся на всі боки і вліз у будинок. Коли він залазив, то зачепив невелику вазу, повну води з уже зів'ялими квітами. Ваза впала і вода пролилася на килим. Альфонсо нахилився, щоб підняти її і побачив, що пляма від води набагато більша, ніж те, що мало з'явитися від його помилки.
- "Так значить не я один користуюся цим вікном"
Альфонсо опинився у просторій вітальні. Виглядала вона дуже чистою та акуратною, всі речі лежали на своїх місцях. Він пройшовши на кухню, в убірну і комору і не помітив нічого незвичайного. Але коли Альфонсо піднявся на верх і опинився в спальні його охопив жах і страх за брата: весь одяг був вивернутий з шафи і розкиданий по підлозі, ліжко було не застелене і зім'яте, шафи і тумби відкриті. Альфонсо заходився оглядати інтер'єр але не помітив нічого підозрілого, потім він пройшов у особистий кабінет брата, двері в який були зломані і досить грубо. Усередині все було рівно в такому ж безладді. Всі шафки робочого столу були відкриті та порожні, так само, як і вмонтований у стіну сейф.
-"Жах. Що ж тут сталося і куди вляпався мій братик. Дуже дивно, адже він завжди був таким серйозним і стриманим, як він міг потрапити в таку колотнечу"
Часу втрачати було не можна і Альфонсо заходився судомно оглядати кожну тумбочку, кожну щілину та кожен сантиметр будинку. Так і не знайшовши нічого путнього, Альфонсо вирішив покинути будинок брата. Він вибрався через те саме вікно, прикрив його щільніше і, будучи в абсолютно розбитих почуттях, повільно побрів до свого автомобіля. В голові не було жодних думок, тільки глибинне відчуття розпачу. Раптом він побачив дивну постать, що стояла з іншого боку вулиці. Фігура була загорнута в довге пальто і, здавалося, пильно дивилася на нього. Не довго думаючи Альфонсо зірвався і побіг у напрямку підозрілої постаті. Та, своєю чергою, розвернулась і почала бігти через задні дворики заставлених у низку акуратних будинків. Почалася гонитва. Перешмигнувши через кілька парканів, Альфонсо та його жертва опинилися на широкому проспекті з інтенсивним автомобільним рухом. Фігура довго бігла по тратуару вздовж проспекту і як тільки випала нагода, перебігла через проїжджу частину. Альфонсо спробував зробити так само, але щільний потік машин не дозволив. Він був змушений пройти до світлофора, дочекатися зеленого світла і лише тоді перейти на другий бік. Це зайняло близько трьох хвилин і, звичайно, на тому боці вже давно не було тієї підозрілої постаті.
- "Якого біса тут відбувається!" - промайнуло в голові Альфонсо. Він глянув на годинник, було вже опівдні, часу на прийняття остаточного рішення залишалося все менше. Засмутившись, він побрів далі по тратуару. Він йшов повз кафе та ресторани, де шумно засідали люди, всі вони здавались такими щасливими і безтурботними, ніби в їхніх життях і зовсім не буває проблем.
- "Ну звісно, а якщо і бувають, то вже точно не такі, як у мене ... Спершу пропала цінна книга, тепер з братом не зрозумій що. Що ж відбувається?" 
Альфонсо продовжував брести,аж поки раптом він зупинився біля однієї милої кав`ярні. Йому захотілося випити кави та чогось перекусити, адже цілий день він був на ногах. Він увійшов до приміщення, підійшов до адміністратора, зробив своє замовлення. Коли Альфонсо узяв чашку з кавою і круасан і сів за невеликий столик, він побачив знайоме пальто. Довге та чорне. Це було пальто тієї самої фігури, за якою він щойно гнався! Альфонсо схопився, переступив через усе приміщення невеликої кав`ярні і опинився поряд із підозрілою фігурою в пальті. Різким рухом руки він розвернув її обличчям до себе. Перед ним з'явився Джеккі Гаррісон, особистою персоною!
-"Якого біса, Альфонсо! Я пролив свою каву!"