Глава 3

Джеккі стояв під дверима перед невеликим будиночком в англійському стилі. Вже близько півгодини він намагався достукатися до мешканця.
-"Дуже дивно, невже його дійсно немає вдома?" - бубонів про себе детектив. Нарешті зрозумівши, що власник будинку відсутній, він підійшов до сусіднього будинку і зателефонував у дзвінок. Двері відварила мила старенька, зі смішним кепчиком на голові.
-"Вітаю, місіс, моє ім'я Джеккі, я хотів зайти в гості до свого старого друга, Хенка дель Торо, він живе в сусідньому від вашого будинку. Але ось вже пів-години я стукаю йому в двері, але ніхто так і не відчиняє "
-"Я не знаю ніякого містера Хенка"
-"Почекайте, а хто ж тоді жив у сусідньому будинку?"
- "Там? Там жив містер Хілд, великий і добрий чоловік, він часто допомагав мені по господарству"
-"Почекайте, це випадково не він?" - Джекі показав старенькій фотографію Хенка, яку йому дав Альфонсо.
- "Так-так, це він" - старенька енергійно закивала головою.
- "Ось же дивак. Навіщо ж він приховує своє ім'я?" - пробубнів Джекі.
-"Так Хілда звуть Хенк?" - здивувалася бабуся.
- "Вибачте, місіс - це вже не важливо. То ви кажете, його вже давно немає?"
- "Так, давно я його не бачила. Дайте подумати. Ну десь зо-два тижні точно"
-"А коли саме ви бачили його востаннє?"
-"Минулого тижня, у вівторок це було. Я попросила його сходити в аптеку, купити мені ліки"
-"І він сходив?
-"Так, сходив. Правда, мені здалося, що він був якийсь схвильований і роздратований. Наче його щось турбувало. Більше с того часу я його не бачила, принаймні, у дворі"
-"Шкода, що не вийшло побачитися зі старим другом. На жаль, я скоро їду. Все одно, дякую вам і доброго дня"
Джеккі розвернувся і попрямував до машини. Поки йшов, він згадував те, що розповідав Альфонсо про свого брата: добрий, завжди сам собі на думці, володіє мережею автомийок "СанКлін".
- "Що ж змусило вас приховувати ім'я так довго, та до того ж так скоро поїхати? Безперечно доведеться проникати в будинок сьогодні вночі. Гаразд, поки з'їжджу в його офіс"
Джеккі сів у свій маленький старенький "Вольво" і вирушив до головного офісу компанії "СанКлін".
Будівля офісу являла собою невелику двоповерхову будову з великими вікнами. Джеккі увійшов до нього з робленно серйозним обличчям.
-"Вітаю! Мені потрібен ваш начальник!" - вигукнув він при фході.
-"Що трапилося?" – злякано звернувся адміністратор.
-"Чорт забирай, я помив свою машину на одній з ваших автомийок і ваші криворукі недоумки залили мій салон! Тепер він неприємно пахне! Я вимагаю вашого директора!"
-"Пробачте, будь ласка. Скажіть, коли ви мили машину? І в якому відділенні?"
-"Позавчора... О дев'ятій вечора. Відділення номер дев'ять"
Адміністратор повільно підійшов до комп'ютера. Щось у ньому надрукував, а потім запитав:
- "Яка у вас марка?"
-"Мммммм... Астон"
-"Вибачте, але в цей час, позавчора, ми мили іншу машину"
-"Що! Не може бути! У вас огидна адміністрація, ваші люди навіть не можуть вказати вірні дані! Я вимагаю начальство!"
-"Добре, зачекайте. А чого ви хочете від нас? Компенсації?" - спробував заспокоїти адміністратор.
-"До біса гроші! Я хочу висловити вашому директору все, що я про нього думаю!"
-"На жаль нам не вдасться задовольнити ваше прохання. Наш директор зараз у відпустці"
-"Як це у відпустці? І давно?" – Джеккі помітно змінився в тоні.
-"Та вже як кілька тижнів" - інший тон Джеккі не збентежив адміністратора.
-"А вашого директора часом не Хенк звуть?"
-"Ні-ні. А з чого ви взяли, що його звуть саме так?"
-"Мені... Просто здалося. То ви кажете, що він у відпустці? І коли повернеться?"
-"Не знаю"
-"А до відпустки він часто бував на своєму робочому місці?"
-"Щодня, він дуже любить свою справу... Вибачте, а до чого ці питання?"
-"Ні до чого. Просто ... У вас огидна мийка!"
Після цих слів Джеккі демонстративно круто розвернувся на підборах своїх туфель і вийшов геть.
-"Дуже і дуже дивно" - прошипів Джеккі про себе. Він сів у машину і поїхав до наступного свідка, а саме до мера Бріджтауна.
Через півгодини Джеккі опинився в приймальні мерії.
- "Мой привітання, міс. Я б хотів потрапити до мера, містера Альфреда Гарета" - звернувся він до секретарки, яку майже не було видно за кіпами паперу, складеного на столі.
-"А з якого ви питання?" - спитала та, не відриваючись від папки, в якій вона щось шукала.
-"Я приватний детектив, Джеккі Гаррісон. Мер був свідком однієї події, яку я розслідую"
-"А, зрозуміло. Що ж, я нічим не можу допомогти. Він сьогодні дуже зайнятий, сказав нікого не пускати"
-"Ну може все-таки ..."
-"Ні-ні. Вибачте" - секретарка була вкрай категорична. Джеккі мовчки оглянув її з ніг до голови. Вона була приваблива і, напевне, дуже втомлена від кількості роботи, якою її завалили. Трохи подумавши, він вискочив надвір і пройшов до найближчого квіткового магазину.
-"Доброго ранку, що вас цікавить?" - усміхнувся продавець до Джеккі.
-"У вас є троянди?"
-"Так звичайно"
- "Мені потрібен десяток троянд, чи знаєте, як із книги Антуана де Сент-Екзюпері"
-"З якої книги?"
-"Маленький принц"
-"Ах, так. Бачу - ви романтик?"
-"Безнадійний"
Вони засміялися. Потім детектив забрав букет троянд і вирушив до мерії.
-"Знову вітаю вас!" - вигукнув Джеккі, підійшовши до секретарки.
-"Так-так... Мер ще зайнятий"
-"А мене він вже не цікавить. Мені здається ви так втомилися, що вам терміново потрібно вийти на свіже повітря"
-"Що?" - Вона здивовано підвела голову. Величезний букет троянд перед обличчям приголомшив її.
-"Це... Це кому?" - тихо спитала секретарка.
-"Вам, звичайно ж!" - Джеккі передав їй букет. Вона обережно взяла його і сказала:
-"Який красивий! Велике вам дякую!"
- "Чим ви займаєтесь сьогодні ввечері?"
- "Сьогодні? Ви знаєте - нічим" - секретарка ніяково переминала букет квітів у руках.
-"Чудово! Що якщо я заїду за вами сьогодні ввечері?"
-"Я... Я була б не проти"
- "Чудово! Ви дуже гарно виглядаєте, мені не вистачить запасу епітетів з усієї поезії, що мені довелося прочитати за життя, щоб описати вашу красу!"
Цей комплімент явно дбив секретарку. Вона помітно почервоніла.
-"Ну що ж. Може, все-таки, пропустите мене до мера?" - Джеккі наблизився до секретарки непристойно близько.
- "Ну ... Ну гаразд ... Проходьте" - трохи сором'язливо відповіла секретарка.
- "Тоді до вечора" - Джекі, задоволенно посміхаючись, попрямував до кабінету мера.
-"Увійдіть!" - крикнув Альфред Гарет, коли почув стукіт у двері.
-"Вітаю владних макіавієлістів!" - вигукнув Джекі, увірвавшись до кабінету мера.
-"Що? Хто ви такий?" - Альфред зніяковів.
- "Не хвилюйтесь, пане мер, я не займу у вас багато часу!" - Джеккі нахабно сів у крісло.
-"Та хто ви, чорт забирай, такий!?"
-Я – приватний детектив Джеккі Гаррісон! Я тут у справі мого клієнта"
-"Якій справі?"
-"Бібліотека Альфонсо дель Торо. Нічого вам не нагадує?"
-"Ааааа. Ви від Альфонсо. Послухайте, у мене немає часу відповідати на ваші безглузді питання! Я вже все сказав журналістам і поліцейським. Ви хіба не знаєте? Передвиборна програма на носі! Ви мене відволікаєте"
- "Поліцейські ідіоти! Навряд чи вони зрозуміли хоч щось із того, що ви їм сказали"
- "Послухай мене уважно! Вийди з мого кабінету, до чортової матері! Як ти взагалі сюди пройшов? Я ж наказав нікого не пускати!"
-"Наказав? Ого. Ви прямо Імператор Наполеон у цьому кріслі!"
Альфред Гаррет розлютився і занервував ще більше.
-"Вийди геть!"
Він схопив телефон, набрав номер і заревів у слухавку.
-"Охорона, до мого кабінету проник порушник! Терміново до мене!
Через кілька хвилин до кабінету вже вломилися два мордовороти, схопили Джеккі під пахви і викинули на ґанок мерії. Джеккі навіть не встиг нічого зрозуміти.
-"Он воно як виходить? І це ви називаєте демокартією!?" - закричав він у бік мерії. Декілька людей на вулиці здивовано озирнулися на детектива.
-"Чого витрящились?"
Він підвівся, відтрусив пилюку з піджака і штанів і вирушив у свій автомобіль. Їдучи дорогою до наступного свідка і розмірковуючи про справу, він почув дзвінок на телефон.
-"Так, алло?"
- "Пан Гаррісон! Ви збожеволіли? Мер тільки що мені подзвонив і сказав, що я ідіот! Якого біса ви робите?" – це був Альфонсо дель Торо.
- "Я працюю" - холодно відповів Джекі.
- "Ви огидно працюєте! Мер пригрозив мені припинити фінансування! Ви звільнені!"
- "Що ж, ви справді ідіот" - Джекі кинув трубку і розвернувся у напрямку свого будинку.