Щось дивне з Олегом

Реґіна того вечора так і не з’явилася вдома. Ліна, не дочекавшись її, лягла спати. Вранці вона в першу чергу визирнула у вікно. У дворі був справжній безлад. Нічна буря вирвала з коренем дерево та кинула його прямо на паркан. Руфик був у дворі – збирав гілки та оглядав дерево що впало. Ліна одразу ж побігла до тітчиної кімнати. Дівчинка двічі постукала, та ніхто не відгукнувся. Тоді Ліна відчинила двері і ввійшла. В кімнаті нікого не було, ліжко заправлене, наче на ньому ніхто й не спав. Ліна спустилася на перший поверх, одягла свою куртку та чоботи і вийшла на вулицю.

– Руфику, ти не бачив де Реґіна поділась?

– Вона ще звечора не повернулася, – сказав Руфик не припиняючи свою роботу.

– Це дивно, – сказала Ліна.

– І що вони там роблять? – почав бурчати Руфик. – Наче ті їхні теревені допомагають, он яка буря була і хоч би хтось щось зробив. Я всю ніч тільки й встигав різних лісових духів відганяти щоб в хату не лізли. Вони всі як подуріли: почали з лісу тікати, кажуть що Половецький замок тіні захопили.

Руфик зупинився щоб трохи відпочити. Тут він помітив що Ліна якась стурбована.

– Іди вже краще снідай, на столі все готово, – сказав він їй. – Реґіна повернеться і з усім розбереться.

Ліна пішла збиратися. Їй дуже не хотілося йти до школи поки не побачить Реґіну, та Руфик наполягав щоб вона йшла навчатися і не брала дурного в голову. Тож Ліна все ж вирушила до школи.

Яким же було її здивування коли вона ввійшла в клас і побачила що там сидів один тільки Лоло. Вони переглянулися – Лоло теж був дуже збентежений. Ліна сіла на своє місце. Одразу за нею ввійшов Олег. Він був дуже блідий і Ліна навіть подумала що він можливо захворів.

– Де це всі? – запитав він, сідаючи біля Ліни.

– Не знаю. Може…

– Їх теж зачаклували, – продовжив Олег.

– Нарешті всі зібралися, можемо починати урок, – сказала вчителька, встаючи з-за столу і підходячи до дошки.

– Людмило Павлівна, – звернулася до неї Ліна, – де всі інші?

– Хто всі інші? – здивовано подивилась на неї вчителька.

– Інші діти, наші однокласники.

– В цьому класі вас тільки троє. Ліно, ти про кого говориш?

Ліна не знала що й сказати, а вчителька продовжила писати дату на дошці.

– Ще вчора в класі були діти. Коли Рута встигла їх перетворити? – сказала Ліна пошепки Олегу.

– Вночі, – відповів хлопець також пошепки. – Я був біля замку. Там щось страшне відбувалося. І я думаю це Леля їх перетворила, а не Рута.

– Леля? – мало не скрикнула Ліна.

 – Так, після уроку розкажу.

Ліна глянула на Олега і їй здалося що хлопець зблід ще більше.

– Відкриваємо книгу на сторінці шістдесят п’ять, – сказала вчителька, – Олег, починай читати завдання вправи.

Олег відкрив книгу і вже збирався читати, але з горла в нього вирвалось тільки якесь хрипіння.

– З тобою усе добре? – запитала його Ліна.

– Так, просто у голові паморочиться.

– Олег, ми не чуємо тебе, – сказала вже трохи роздратовано Людмила Павлівна.

Хлопець взяв у руки книгу і зосередив на ній всю свою увагу, аж тут:

-А-у-у! – завив він на весь клас.

– Що це ти робиш? – закричала сердито Людмила Павлівна.

Ліна глянула на Олега, він виглядав якось перелякано.

– Поглянь на мої руки, – сказав він тихо Ліні і дівчинка побачила що його руки почали вкриватися шерстю.

Він вскочив і побіг геть з класу, Ліна за ним.

– Стійте, ви куди? Я не дозволяла вам виходити з класу! – кричала їм у слід Людмила Павлівна.

Та їм було байдуже. Вони вибігли на вулицю і Олег зупинився тільки коли вони відійшли на достатню відстань від школи.

– Я перетворююсь на вовка. Не можу нічого з цим вдіяти.

Лише й встиг вимовити Олег і раптом вмить перетворився. Ліна спробувала підійти, але він лише сердито загарчав на неї, а тоді повернувся і швидко зник за будинками.

– Що трапилося? Де Олег? – запитав Лоло, який щойно підходив до дівчинки.

– Хтось перетворив його на вовка і він кудись побіг, думаю теж до Половецького замку.

– Рута?

– Не знаю, Олег не грав у ту гру і чари не мали б його зачепити. Він казав, що бачив щось біля замку і хотів розповісти нам після уроку.

Ліна зробила паузу, вдихнула повітря, а тоді сказала:

– Лоло, нам треба пробратися в замок і визволити Олега та інших.

– Може спочатку розкажемо все твоїй тітці? – запропонував Лоло, якого ідея самим іти в замок трохи лякала.

– Ні, ми тільки втратимо час. До того ж я навіть не знаю чи тітка вже прийшла додому. Її не було від учора. Можливо з нею теж щось трапилося. Якщо ми ще трохи почекаємо то і нас зачаклують як Олега. Треба йти зараз.

Лоло нічого не залишалося як погодитися з Ліною та розраховувати лише на свої знання та Лінину магію.